Атрофія зорового нерва: причини, симптоми, лікування

Атрофія зорового нерва полягає в розвитку такої патології, при якій зоровий нерв в частковому чи повному обсязі підлягає руйнуванню в рамках власних волокон, після чого ці волокна підлягають заміщення сполучною тканиною. Атрофія зорового нерва, симптоми якої полягають у зниженні зорових функцій у поєднанні з загальним зблідненням диска нерва, може бути вродженою або набутою за характером виникнення.

Загальний опис

В офтальмології захворювання зорового нерва того чи іншого типу діагностуються в середньому в 1-1,5% випадків, при цьому приблизно в 26% від їх числа зоровий нерв підлягає повній атрофії, з-за чого, в свою чергу, розвивається сліпота, не підлягає лікуванню. В цілому при атрофії, як зрозуміло з опису наслідків, до яких вона призводить, відбувається поступове відмирання в зоровому нерві його волокон, за чим йде поступове їх заміщення, що забезпечується за рахунок сполучної тканини. Цьому також сприяє перетворення одержуваного очної сітківкою світлового сигналу в електричний сигнал при подальшої його передачі до задніх часток головного мозку. На тлі цього розвиваються різного типу порушення, з попереднім сліпоти звуженням полів зору, зниженням гостроти зору.


Анатомічне розташування зорового нерва

Атрофія зорового нерва: причини

В якості причин, що провокують розвиток розглянутого нами захворювання, можуть розглядатися актуальні для пацієнта вроджені або спадкові патології, безпосереднім чином пов’язані із зором. Розвинутися атрофія зорового нерва може і в результаті перенесення яких-небудь захворювань очей або певного типу патологічних процесів, що вражають сітківку і безпосередньо зоровий нерв. В якості прикладів останніх факторів можна виділити травмування очей, запалення, дистрофії, застій, набряк, ураження, зумовлене токсичною дією, здавлення ділянки зорового нерва, порушення кровообігу того або іншого масштабу. Крім цього, не останню роль у числі причин грають і актуальні патології з ураженням нервової системи, а також загального типу захворювання.

У частих випадках розвиток атрофії зорового нерва обумовлюється дією, чиниться з боку актуальною для хворого патології центральної нервової системи. В якості таких патологій можна розглядати сифілітичне ураження мозку, абсцеси і пухлини мозку, менінгіт та енцефаліт, травмування черепа, розсіяний склероз та ін Алкогольне отруєння, обумовлене вживанням метилового спирту, і загальні інтоксикації організму також відносяться до числа факторів, що впливають на центральну нервову систему, і, в кінцевому рахунку, до числа чинників, що провокують атрофію зорового нерва.

Розвитку розглянутої нами патології також можуть посприяти такі захворювання як атеросклероз і гіпертонія, а також стану, розвиток яких спровоковано авітамінозом, отруєнням хініном, профузными кровотечами і голодуванням.

Крім перерахованих факторів, атрофія зорового нерва також може розвинутися на тлі непрохідності периферичних артерій сітківки і непрохідності центральної артерії в ній. За рахунок вказаних артерій забезпечується харчування зорового нерва, відповідно, при їх непрохідності порушуються його функції та загальний стан. Слід зазначити, що непрохідність даних артерій також розглядається в якості основного симптому, що вказує на прояв глаукоми.

Атрофія зорового нерва: класифікація

Атрофія зорового нерва, як нами спочатку відзначено, може проявлятися як в якості спадкової патології, так і в якості спадкової патології, тобто набутою. Спадкова форма даного захворювання може проявлятися в таких основних формах, як аутосомно-домінантна форма атрофії зорового нерва, аутосомно-рецесивна форма атрофії зорового нерва, а також мітохондріальна форма.

Дивіться також:  Короткозорість - причини, ознаки, симптоми і лікування

Вроджена форма атрофії розглядається як атрофія, що виникла в результаті генетичних захворювань, за яких розлад зору у пацієнта виникає з самого його народження. В якості найбільш поширеного захворювання по даній групі визначена хвороба Лебера.

Що стосується придбаної форми атрофії зорового нерва, то вона обумовлюється особливостями впливу етіологічних факторів, в якості таких виступає ураження волокнистої структури зорового нерва (що визначає таку патологію як спадна атрофія) або ж поразка клітин сітківки (це, відповідно, визначає таку патологію, як висхідна атрофія). Спровокувати придбану форму атрофії зорового нерва може, знову ж таки, запалення, глаукома, короткозорість, порушення обмінних процесів в організмі та інші фактори, уже розглянуті нами вище. Придбана атрофія зорового нерва може первинної, вторинної чи глаукоматозной.

В основі механізму первинної форми атрофії зорового нерва розглядається вплив, при якому відбувається здавлення периферичних нейронів в рамках зорового шляху. Первинна форма (яка також визначається як проста форма) атрофії супроводжується чіткістю меж диска і його блідістю, звуженням судин в сітківці і можливим розвитком екскавації.

Вторинна атрофія, що розвивається на тлі застою зорового нерва або на тлі його запалення, характеризується появою ознак, притаманних попередньої, первинної формі атрофії, однак у цьому випадку єдиною відмінністю стає нечіткість меж, актуальна для меж диска зорового нерва.

В основі механізму розвитку глаукоматозной форми атрофії зорового нерва, у свою чергу, розглядається колапс, який виник у склері з боку її гратчастої пластинки, що відбувається із-за стану підвищеного внутрішньоочного тиску.

Крім цього, класифікація форм атрофії зорового нерва також включає в себе такі варіанти цієї патології, як вже зазначена в загальному розгляді часткова атрофія зорового нерва і повна атрофія зорового нерва. Тут, як приблизно читач може припустити, що мова йде про конкретну ступеня масштабу ураження тканини нерва.

Характерною особливістю часткової форми атрофії зорового нерва (або початкової атрофії, як її також визначають) є неповна збереження зорової функції (власне зору), що актуально при зниженою гостротою зору (через що використання лінз або окулярів не дозволяє поліпшити якість зору). Залишковий зір хоча і підлягає у цьому випадку збереженню, однак відзначаються порушення в частині кольоровідчуття. Збережувальні ділянки в полі зору залишаються доступними.

Крім цього, атрофія зорового нерва може проявлятися у стаціонарній формі (тобто у закінченій формі або формі не прогресуючої), що вказує на стабільний стан актуальних зорових функцій, а також у протилежній, прогресуючій формі, при якій неминуче відбувається зниження якості гостроти зору. У відповідності з масштабом ураження атрофія зорового нерва проявляється як у формі односторонньої, так і у формі двосторонньої (тобто з ураженням одного ока або обох очей).

Атрофія зорового нерва: симптоми

В якості основного симптому даного захворювання виступає, як вже зазначено було раніше, зниження гостроти зору, причому дана патологія не піддається будь-якої корекції. Прояву цього симптому можуть бути різними в залежності від конкретного виду атрофії. Прогресування захворювання може призводити до поступового зниження зору до досягнення повної атрофії, при якій зір буде повністю втрачено. Тривалість перебігу даного процесу може коливатися від декількох днів до декількох місяців.

Дивіться також:  Кератоконюнктивіт: види, причини, симптоми, лікування

Часткова атрофія супроводжується зупинкою процесу на певному етапі, після досягнення якого зір перестає падати. Відповідно даним особливостям і виділяється прогресуюча або завершена форма захворювання.

При атрофії зір може порушуватися різним чином. Так, можуть бути змінені поля зору (в основному вони звужуються, що супроводжується зникненням так званого бічного зору), що може доходити до розвитку «тунельного» типу зору, при якому створюється враження, що все бачиться як би через трубку, іншими словами, допускається тільки видимість об’єктів, що знаходяться безпосередньо перед людиною. Часто скотоми стають супутником такого типу зору, під ними зокрема мається на увазі поява в будь-якому з ділянок поля зору темних плям. Також актуально розлад кольоровідчуття.

Поля зору можуть змінюватися не тільки за типом «тунельного» зору, але і на підставі конкретної локалізації ураження. Якщо скотоми, тобто зазначені вище темні плями, що з’являються у хворого перед очима, то це вказує на те, що були вражені ті нервові волокна, які зосереджені в максимальній близькості до центрального відділу сітківки або знаходяться прямо в ній. Поля зору звужуються через ураження нервових волокон, якщо уражається зоровий нерв на більш глибокому рівні, то прірва може і половина поля зору (назальная або скронева). Як вже було зазначено, поразка може бути одностороннім і двостороннім.

Таким чином, можна підсумувати симптоматику під наступні основні пункти, що визначають картину течії:

  • поява секторообразных і центральних скотом (темних плям);
  • зниження якості центрального зору;
  • концентричне звуження поля зору;
  • збліднення диска зорового нерва.

Вторинна атрофія зорового нерва визначає наступні прояви при проведенні офтальмоскопії:

  • розширення вен;
  • звуження судин;
  • згладжування меж області зорового нерва;
  • збліднення диска.

Діагностування

Самодіагностика, так само як і самолікування (в тому числі і лікування атрофії зорового нерва народними засобами) при даному захворюванні повинні бути повністю виключені. Зрештою, через схожість проявів, властивих цій патології, з проявами, наприклад, периферичної форми катаракти (супроводжується спочатку порушенням бокового зору з подальшим залученням центральних відділів) або з амбліопією (значне зниження зору без корекції), встановити самостійно точний діагноз просто неможливо.

Що примітно, навіть з перерахованих варіантів захворювань так само амбліопія не є настільки небезпечним захворюванням, наскільки таким може виявитися для пацієнта атрофія зорового нерва. Додатково слід зазначити і те, що атрофія може проявлятися також не тільки у вигляді самостійного захворювання або у вигляді результату впливу іншого типу патології, але і може виступати в якості симптому окремих захворювань, в тому числі і захворювань, що завершуються летальним результатом. Враховуючи всю серйозність поразки і всі можливі ускладнення, вкрай важливо своєчасно приступити до діагностики атрофії зорового нерва, до з’ясування причин, які її спровокували, а також до адекватної терапії в її адресу.

До основних методів, на базі яких будується діагностика атрофії зорового нерва, відносяться:

  • офтальмоскопія;
  • візометрія;
  • периметрія;
  • метод дослідження колірного зору;
  • комп’ютерна томографія;
  • рентгенографія черепа і турецького сідла;
  • ЯМР-сканування мозку та орбіти;
  • флуоресцентна ангіографія.
Дивіться також:  Колобома райдужки ока: причини, симптоми і лікування

Також визначена інформативність досягається для складання загальної картини захворювання за рахунок проведення лабораторних методів дослідження, таких як аналіз крові (загальний та біохімічний), тестування на бореліоз або на сифіліс.

Лікування

Перш ніж перейти до особливостей лікування, зазначимо, що воно саме по собі є виключно складним завданням, адже відновлення зазнали руйнування нервових волокон є саме по собі неможливим. Певний ефект, звичайно, за рахунок лікування може бути досягнутий, але лише за умови відновлення тих волокон, які знаходяться в активній фазі руйнування, тобто при певній мірі їх життєдіяльності на тлі такого впливу. Упущення цього моменту може стати причиною остаточної і безповоротної втрати зору.

У числі основних напрямків лікування атрофії зорового нерва можуть бути виділені наступні варіанти:

  • лікування консервативне;
  • терапевтичне лікування;
  • лікування хірургічне.

Принципи консервативного лікування зводяться до реалізації наступних препаратів в ньому:

  • судинорозширювальні препарати;
  • антикоагулянти (гепарин, тиклид);
  • препарати, дія яких спрямована на покращення загального кровопостачання ураженого зорового нерва (папаверин, но-шпа та ін);
  • препарати, що роблять вплив на обмінні процеси і стимулюють їх в області тканин нерва;
  • препарати, які стимулюють обмінні процеси і впливають розсмоктуючою чином на патологічні процеси; препарати, купирующие запальний процес (гормональні препарати); препарати, що сприяють поліпшенню функцій нервової системи (ноотропіл, кавінтон тощо).

Процедури фізіотерапевтичного впливу полягають у магнитостимуляции, електростимуляції, иглорефлекситерапии і в лазеростімуляціі ураженого нерва.

Повторення курсу лікування, заснованого на реалізації заходів з перелічених напрямків впливу, відбувається через певний час (як правило, в межах декількох місяців).

Традиційними є рекомендації щодо харчування, яке, як і при будь-якому іншому захворюванні, має бути різноманітним і повноцінним, при адекватному вміст в ньому вітамінів і необхідних організму речовин.

Що стосується хірургічного лікування, то воно має на увазі під собою втручання, орієнтований на усунення тих утворень, які здавлюють зоровий нерв, а також на перев’язку області скроневої артерії і на проведення імплантації матеріалів біогенного типу, що сприяють поліпшенню кровообігу в атрофированном нерві і на її васкуляризацію.

Випадки значного зниження зору на тлі перенесення даного захворювання обумовлюють необхідність у привласненні пацієнту відповідної ступеня ураження групи інвалідності. Слабозорі пацієнти, а також пацієнти, у повній мірі втратили зір, спрямовуються на курс реабілітації, орієнтований на усунення виниклих обмежень життєдіяльності, а також на їх компенсацію.

Повторимося, що атрофія зорового нерва, лікування якої проводиться з використанням засобів народної медицини, має один суттєвий недолік: при її використанні втрачається час, який в рамках прогресування захворювання є практично дорогоцінним. Саме в період активної самостійної реалізації пацієнтом подібних заходів є можливість досягнення позитивних і значущих власному масштабі результатів за рахунок більш адекватних заходів лікування (і попередньої діагностики, до речі, теж), саме в такому випадку лікування атрофії розглядається як ефективний захід, при якій допустимо повернення зору. Пам’ятайте про те, що лікування атрофії зорового нерва народними засобами визначає мінімальну результативність від чиниться таким чином дії!

Поява симптомів, які можуть вказувати на атрофію зорового нерва, вимагає звернення до таких фахівців як офтальмолог і невролог.