Бичачий ціпяк у людини: симптоми, лікування тениаринхоза

Теніаринхоз – хвороба паразитичного характеру, яку викликає такий гельмінт, як бичачий ціп’як. Цей гельмінт відноситься до класу стьожкових червів (ціп’яки), до сімейства Taenia. Кінцевим господарем даного паразита, так само як свинячого ціп’яка та інших, є людина, проте для зараження в організм повинні потрапити вже дозрілі яйця цього гельмінта, а процес їх дозрівання відбувається виключно в тілі великої рогатої худоби. Тобто, джерелом зараження є м’ясо таких тварин, як корови, телята, воли, яки, лосі і т. д.

Патогенез

Бичачий ціп’як, що викликає теніаринхоз, це один з найбільших гельмінтів, довжина якого може досягати 12 метрів, однак найчастіше його розміри не перевищують 6 метрів в довжину, 5 мм в ширину і 2 мм в товщину.

Тіло гельмінта складається з проглоттид, яких налічується близько 2 тис. штук. Його голова, яка в медичній термінології називається сколекс, має 4 присоски, за допомогою яких гельмінт прикріплюється до кишечнику людини. Тіло гельмінта, що викликає теніаринхоз, не має порожнини, а на голові немає рота, тому харчується він з допомогою поглинання оболонкою проглоттидов вуглеводів, які є для нього джерелом необхідних поживних компонентів.

В той же час кожен проглоттид є носієм жіночих та чоловічих статевих клітин, що дозволяє розвиватися всередині них яєць, якими цей гельмінт розмножується. В одному членику міститься до 150 штук запліднених і готових до нового життєвого циклу яєць.

Якщо говорити про життєвому циклі такого гельмінта, як бичачий ціп’як, то він являє собою 4 стадії. На першій стадії дозрілі яйця виділяються з фекаліями людини в навколишнє середовище. Також можуть виділятися проглотиди, які якийсь час здатні пересуватися по траві або грунті (для більш широкого розповсюдження).

На другій стадії яйця поглинаються великою рогатою худобою, і під дією ферментів їх шлунків їх оболонка руйнується, дозволяючи личинкам (онкосферам) поширюватися через кров та інші рідини по всьому організму.

Дивіться також:  Мікоз - причини, симптоми, лікування та профілактика


Цикл розвитку бичачого ціп’яка

Третя стадія життєвого циклу паразита, що викликає теніаринхоз, характеризується попаданням зрілих личинок гельмінта в м’язові тканини ВРХ (велика рогата худоба), а четверта стадія передбачає поглинання людиною зараженого м’яса після недостатньої термічної обробки і розвиток нового хробака в його організмі. Від моменту зараження до моменту дозрівання статевозрілої особини в кишечнику людини проходить близько 3 місяців – за цей час в довжину черв’як вже може досягати декількох метрів, і він починає активно виділяти в навколишнє середовище нові яйця, повторюючи життєвий цикл.

Причини

Оскільки для того щоб стати заразним для людини і викликати теніаринхоз, бичачий ціп’як повинен пройти свій життєвий цикл і оселитися в м’язах ВРХ, то причиною зараження людини стає вживання недостатньо обробленого м’яса цих тварин.

Гине бичачий ціп’як при температурі 80 градусів, тому добре проварена і просмажена яловичина, навіть якщо в ній були личинки бичачого ціп’яка, не представляє небезпеки для людини. Те ж можна сказати про добре промороженому м’ясі – личинки бичачого ціп’яка гинуть протягом декількох днів при температурі — 15 градусів.

Тобто, виходячи з вищесказаного, можна зробити висновок, що шлях зараження бичачим цепнем харчової.

Найчастіше хворіють дорослі люди, що пов’язано з особливостями їх живлення, причому в рівній мірі такої патології, як теніаринхоз, схильні як чоловіки, так і жінки. Правда, існує певна категорія осіб, які мають професійну схильність до даного захворювання. Це особи, які постійно мають справу з великою рогатою худобою – доярки, працівники боєнь, м’ясокомбінатів, тваринники і пастухи.

Патогенез

Як вже було сказано вище, зараження бичачим цепнем відбувається лише при проходженні повного життєвого циклу його яйцями і личинками. Тому має теніаринхоз людина не є заразним і не представляє загрози оточуючим його людям. У той же час знаходження цього гельмінта в організмі негативно впливає на багато органів і стан здоров’я в цілому. Так, через прикріплення хробака присосками до кишечнику в органі можуть розвиватися запальні процеси і порушується процес травлення в цілому.

Дивіться також:  Лихоманка західного нілу: причини, симптоми, лікування

Людина страждає від дефіциту поживних речовин, які гельмінт висмоктує з його організму, а також іноді може розвиватися алергічна реакція на продукти життєдіяльності гельмінтів. Також теніаринхоз часто ускладнюється такими патологічними процесами, як перитоніт, який виникає внаслідок розриву стінки кишечника, кишкова непрохідність, яка з’являється з-за надмірного розростання гельмінта і закриття ним просвіту кишечника, і іншими неприємними наслідками.

Симптоматика

В більшості випадків симптоми такої патології, як теніаринхоз, не діагностуються. Пацієнт може скаржитися на загальну слабкість, порушення апетиту, зниження маси тіла, але якихось видимих клінічних проявів у нього немає. У цьому випадку бичачий ціп’як у людини діагностується за аналізами крові, в яких зазначається еозинофільна лейкопенія та анемія, а також за допомогою проведення рентгенографії. Лікування патології призначає лікар залежно від розмірів гельмінта та стану здоров’я пацієнта.

Іноді симптоми, навпаки, явно виражені. Зазвичай це відбувається при хронічному перебігу процесу, коли бичачий ціп’як у людини паразитує не один місяць або навіть рік.

В хронічній формі захворювання виділяють 4 синдрому:

  • диспептичний;
  • абдомінальний;
  • астеновегетативний;
  • смаковий.

Диспептичний синдром виражають такі симптоми, як діарея, печія, нудота, іноді блювання, послаблення стільця або розвиток закрепів. При абдомінальному синдромі людина скаржиться на такий симптом, як біль в області живота. Астеновегетативний синдром характеризують симптоми загального погіршення самопочуття:

  • слабкість;
  • підвищена стомлюваність;
  • дратівливість;
  • головний біль;
  • поганий сон і т. д.

Буває і так, що симптоми повністю відсутні і людина з бичачим цепнем в організмі не відчуває ніяких негативних змін, і тривалий час не звертається за лікарською допомогою. Тоді єдиним способом дізнатися, що у нього теніаринхоз стає випадково побачений проглоттид у випорожненнях – саме так багато людей дізнаються, що вони заражені бичачим цепнем.

Дивіться також:  Трихінельоз - причини, симптоми, лікування

Іноді трапляється й так, що основні симптоми відсутні, але людину турбують неприємні відчуття в області ануса, або ж він може спостерігати рух проглоттид по ногах під час свого неспання, що часто здатне вкрай неприємно здивувати.


Бичачий ціп’як

Лікування

Як вже говорилося, діагностика патології ґрунтується на зборі анамнезу, рентгенологічному дослідженні, взяття аналізів і наявності факту виходу члеників бичачого ціп’яка з кишечника хворого. Лікування захворювання не представляє особливої складності і полягає в прийомі таких лікарських препаратів, як фенасал, який вживається за певною схемою, запропонованої лікарем. Крім того, лікування може проводитися і альтернативним препаратом – більтріцідом, який приймається одноразово. Під впливом цих лікарських препаратом гельмінт гине і самостійно виводиться з випорожненнями з організму.

Важливе значення методика лікування приділяє правильному харчуванню. Необхідно відмовитися від деяких продуктів (буряк, бобові, капуста, виноград, молоко, персики, шоколад, газовані напої та інші). Рекомендовано побільше є кисломолочних продуктів, пісної риби, хліба та гречки. Причому лікування передбачає харчування малими порціями до 6 разів на добу.

Обов’язково щодня слід міняти білизну. Спостереження за виведенням члеників з випорожненнями проводиться протягом трьох місяців – тільки після цього можна говорити про повне вилікування.

Відзначимо, що лікування проводиться амбулаторно. Але для недопущення повторного зараження необхідна профілактика. До того ж теніаринхоз легше запобігти, ніж лікувати. Профілактика полягає в якісній термічній обробці яловичини перед вживанням. Крім того, профілактика для осіб по епідпоказаннях повинна полягати в регулярних обстежень та дотриманні правил особистої гігієни. А ще важливо уважно ставитися до свого здоров’я і при появі неясною симптоматики звертатися до лікарів з метою виявити та усунути патологію.