Дефект міжпередсердної перегородки: причини ДМПП, симптоми і лікування

Дефект міжпередсердної перегородки – кардіологічна патологія вродженого характеру, при якій утворюється відкрите сполучення між лівим і правим передсердям. При даній патології в перегородці утворюється одне або відразу кілька отворів, що розділяє праву та ліву порожнину. Це призводить до патологічного скиду крові, порушення серцевої і системної гемодинаміки.

Дефект міжпередсердної перегородки у дітей часто поєднується з вродженим пороком серця. Чітких обмежень щодо статі і віку це захворювання не має, але у жінок діагностується частіше. Найчастіше дефект міжпередсердної перегородки поєднується з іншими серцево-судинними патологіями, тому наявний високий ризик летального результату.

Клінічна картина такого захворювання характеризується задишкою, підвищеною стомлюваністю. У дітей захворювання часто призводить до фізичного відставання, а також є формування «серцевого горба».

Для діагностики використовують лабораторні та інструментальні методи дослідження, обов’язково проводиться збір особистого і сімейного анамнезу. Єдино доцільним методом профілактики є проведення операції.

Прогнози довгострокового порядку в даному випадку робити досить складно, так як дефект міжпередсердної перегородки в основному поєднується з вродженим пороком серця та іншими тяжкими серцево-судинними захворюваннями.

Етіологія

Дефект міжпередсердної перегородки новонародженого є вродженим, що може бути обумовлено наступними етіологічними факторами:

  • цукровий діабет у матері;
  • спадкова схильність;
  • прийом матір’ю під час вагітності препаратів, які містять літій, третиноїн, прогестерон;
  • перенесені матір’ю під час вагітності важкі інфекційні захворювання: краснуха, кір, епідемічний паротит, вірус Коксакі;
  • алкоголізм у матері і батька.

Вторинний дефект міжпередсердної перегородки, тобто патологія набутого характеру, може бути обумовлена наступними етіологічними факторами:

  • спадкова схильність;
  • проживання у вкрай несприятливих екологічних умовах;
  • робота на шкідливому виробництві;
  • вроджений порок серця в особистому анамнезі.

Крім цього, дефект міжпередсердної перегородки може виникнути як ускладнення після важких серцево-судинних захворювань. В цілому точно визначити причину виникнення такого захворювання може тільки лікар, шляхом проведення необхідних діагностичних заходів.

У групі ризику знаходяться люди, які мають в особистому та сімейному анамнезі на тяжкі серцево-судинні захворювання, тому необхідно систематично проходити медичний огляд.

Класифікація

Виходячи з клініко-морфологічних ознак, виділяють наступні форми даного патологічного процесу:

  • Первинний дефект міжпередсердної перегородки – найчастіше локалізується в нижньому відділі, досить великого розміру. Часто супроводжується розщепленням двостулкового і тристулкового каналу.
  • Вторинний – таке пошкодження зазвичай невеликого розміру, характеризується недорозвиненою вторинної перегородкою, має центральний тип розташування.
  • Повна відсутність перегородки – таку форму патології часто називають трикамерним серцем – утворюється єдине загальне передсердя.
Дивіться також:  Аневризма головного мозку: причини, симптоми, лікування

Окремо розглядають такий вид патології, як відкрите овальне вікно. В даному випадку можна сказати, що це вроджена патологія серця, так як мова йде тільки про недорозвиненість клапана отвори. Порушення гемодинаміки не відбувається, тому хірургічне втручання не потрібна.


Варіанти дефектів міжпередсердної перегородки

Симптоматика

Даний патологічний процес у дітей буде характеризуватися наступною клінічною картиною:

  • задишка, поверхневе ускладнене дихання;
  • швидка втомлюваність;
  • дитина слабо смокче груди, у нього слабкий апетит;
  • малюк млявий, відмовляється від ігор;
  • при найменшій фізичній активності починається сильна задишка;
  • присутній відставання у фізичному розвитку;
  • дитина часто хворіє інфекційними захворюваннями верхніх дихальних шляхів;
  • блідість шкірних покривів, ціаноз.

Необхідно відзначити, що такі яскраво виражені ознаки найчастіше проявляються у дітей молодшого шкільного віку.

Дефект міжпередсердної перегородки у дорослих може характеризуватися такою клінічною картиною:

  • задишка навіть при незначних фізичних навантаженнях;
  • тахікардія;
  • блідість шкірних покривів;
  • напади запаморочення, стан, близький до непритомності, що буде свідчити про кисневому голодуванні мозку;
  • сильне серцебиття, нестабільний серцевий ритм;
  • випинання грудної клітки в області серця – формується так званий серцевий горб;
  • при прослуховуванні серця виразно чутні сторонні шуми;
  • нестабільний артеріальний тиск;
  • синюшність кінчиків пальців ніг і рук;
  • слабкість, швидка втомлюваність;
  • головні болі;
  • болі в області серця;
  • загальне погіршення самопочуття;
  • підвищений холодне потовиділення.

Наявність такої клінічної картини може свідчити і про інших серцево-судинних захворюваннях, тому потрібно негайно звертатися за медичною допомогою, а не займатися самолікуванням.


Дефект міжпередсердної перегородки

Діагностика

Діагностика здійснюється за допомогою фізикального огляду пацієнта і проведення лабораторних та інструментальних методів досліджень.

В першу чергу лікар проводить огляд пацієнта, у ході якого:

  • з’ясовує повну клінічну картину;
  • збирає особистий і сімейний анамнез;
  • прослуховує серце.
Дивіться також:  Гіпертонічна хвороба: причини, симптоми, лікування гіпертонії

Важливо! Якщо пацієнт приймав якісь препарати для усунення симптоматики, треба обов’язково повідомити про це лікаря ще до початку діагностичних заходів. Обумовлено це тим, що деякі медикаментозні засоби можуть призвести до змащеній клінічній картині.

Що стосується лабораторних та інструментальних методів діагностики, то можуть проводитися наступні заходи:

  • розгорнутий біохімічний аналіз крові;
  • загальний аналіз сечі;
  • фонокардіографія;
  • електрокардіографія;
  • рентгенографія;
  • зондування порожнин серця;
  • УЗД серця;
  • флебографія яремних вен;
  • вентрикулографія;
  • ангіопульмонографія;
  • МРТ серця;
  • Ехокг.

На розсуд лікаря діагностична програма може коригуватися. В цілому ретельно проведена діагностика дозволяє точно визначити характер перебігу патологічного процесу, і на підставі цього сформувати подальшу тактику лікування.

Лікування

Тактика лікування буде залежати від того, яка саме форма патологічного процесу має місце. Так, якщо патологія протікає безсимптомно і не має ускладнень, то операція не знадобиться. У такому разі хворому призначається медикаментозна терапія і рекомендації загального характеру.

Лікар може призначити препарати наступного спектру дії:

  • серцеві глікозиди;
  • бета-блокатори;
  • антикоагулянти;
  • для стабілізації артеріального тиску, якщо такий симптом має місце;
  • знеболюючі (при необхідності).

Рекомендації загального характеру можуть включати в себе наступне:

  • виняток важких фізичних навантажень, але помірна фізична активність повинна бути обов’язково;
  • здорове харчування;
  • заборона алкоголю і куріння;
  • виключення стресів, нервових переживань, переробки;
  • дотримання режиму відпочинку.

Обов’язково необхідно систематично проходити огляд у кардіолога, робити УЗД серця.

У більшості випадків усунення такої патології повністю можливо тільки шляхом проведення хірургічного втручання.

Показаннями до операції є наступне:

  • порушення ритму скорочень серця;
  • погіршення стану хворого, неефективність консервативного лікування;
  • з лівого передсердя в праве переходить до 40% крові;
  • збільшення тиску в легенях.

Разом з тим слід зазначити, що проведення операції можливо далеко не завжди.

Так, протипоказаннями до радикального лікування є наступне:

  • похилий вік;
  • четверта стадія легеневої гіпертензії;
  • наявність захворювань, які призводять до підвищеної згортання крові.

Попередньо хворому вводять антикоагулянти, щоб запобігти утворенню тромбів.

Операція може проводитися наступним чином:

  • Ушивання вторинного дефекту перегородки. Перевагами такого операбельного втручання є те, що стан хворого швидко поліпшується, нормалізується робота серця, виключаються ускладнення з боку роботи серця і легенів.
  • Пластика латки вторинного дефекту. Однак такий тип операції протипоказаний пацієнтам старше 75 років, якщо є слабкість шлуночків і є ураження легень.
Дивіться також:  Амілоїдоз - причини, ознаки, симптоми і лікування


Лікування дефекту міжпередсердної перегородки

Час проведення операції буде залежати від того, в якій саме формі протікає захворювання:

  • якщо патологія призводить до затримки фізичного розвитку, то хірургічне втручання слід провести у віці 4-5 років;
  • якщо стан пацієнта почало погіршуватися вже в шкільному віці, то операція проводиться в 15-16 років;
  • якщо симптоми проявляються в дорослому віці, але загрози для життя немає, то операція проводиться у віці 35-40 років.

У тому випадку, якщо симптоматика вказує на стрімке погіршення самопочуття людини, а основна патологія поєднується з іншими захворюваннями, операція повинна проводитися в терміновому порядку.

Період реабілітації

У післяопераційний період хворому слід пройти ряд реабілітаційних процедур:

  • курс лікування в санаторно-курортному медичному закладі;
  • проходження медикаментозної терапії для запобігання ускладнень, приєднання вторинної інфекції;
  • курс ЛФК, мануальної терапії, лікувального масажу;
  • дотримання дієти;
  • кілька діб після проведення операції строгий постільний режим.

Прогнози будуть залежати від того, наскільки успішно була проведена операція і як своєчасно. Також грає роль вік пацієнта і його особистий анамнез.

Можливі ускладнення

У даному випадку присутній ризик розвитку таких ускладнень:

  • розвиток серцево-судинних захворювань;
  • порушення роботи легенів;
  • інвалідизація.

Не виключається і летальний результат, якщо терапія не буде розпочато своєчасно.

Профілактика

Щодо вродженої форми захворювання специфічної профілактики не існує. Жінці в період виношування дитини, а також під час годування груддю необхідно правильно харчуватися, проводити профілактику інфекційних і запальних захворювань, відмовитися від спиртних напоїв і вести здоровий спосіб життя. Останнє стосується не тільки фізичного, а й психологічного аспекту.

Людям, які мають в особистому анамнезі серцево-судинні захворювання вродженого характеру, слід систематично проходити медичний огляд у кардіолога, вести здоровий спосіб життя і при перших же симптомах звертатися до лікаря.