Дикроцелиоз – це паразитарне захворювання, що відноситься до гельмінтози, до підгрупи трематодозів, супроводжується ураженням печінки і жовчного міхура. Статистика свідчить, що дикроцелиоз частіше зустрічаються в країнах Азії, в Європі, Африці, Америці, рідше в Росії та Україні.

Паразити в ролі господаря використовують як тварин, так і людини, а проміжними є молюски і мурахи, які проникають в організм господаря з їжею, фруктами, овочами, травою.

Часто спостерігаються у дітей, так як вони в силу свого віку не в змозі простежити за тим, що вживають в їжу. В організмі носія можуть перебувати до шести років. Виявляються паразити після здачі аналізів і проведення спеціальних досліджень. Лікування призначається в індивідуальному порядку. При своєчасній терапії спостерігається позитивний прогноз без ускладнень.

Етіологія

Збудник дикроцелиоза – це гельмінти трематоди, що мешкають в жовчному міхурі та протоках печінки носія. Можуть жити в організмі носія до шести років. Джерелом інфікування виступають тварини: гризуни, зайці, велика і дрібна рогата худоба, дикі тварини.

Дикроцелиоз у людини зустрічається рідко, а інфікування відбувається під час заковтування мурашки-носія гельмінта з їжею і фруктами, овочами, зеленню з їжею на пікніку. Частіше патологія зустрічається у дітей, ніж у дорослих. Зустрічається на всіх континентах.

Спосіб інфікування такий же – паразит проникає разом з їжею, потім відбувається поширення по місцевості через фекалії тварин.

Схема зараження дикроцелиозом

В основному хвороба розвивається за такого організму, як двуустка ланцетоподібна – плоский черв’як класу трематод, відноситься до роду Dicrocoelium. Має будову наступне: вузьке, листовидное тіло довжиною до 12 міліметрів, шириною до 2,5 мм, в наявності є кутикула з конічним сосочком без шипів. На тілі розташована черевна присоска, за розміром вона більша ротової. Більшу частину тіла заповнює матка, що знаходиться після насінників.

Паразит відкладає темно-коричневі яйця з щільною оболонкою, які стійкі до змін зовнішнього середовища, добре витримують мороз до -23 і тепло до +20 градусів, залишаються життєздатними протягом тижня.

Життєвий цикл паразита можна розділити на етапи:

• 1-й – яйця з черв’яком виходять з фекаліями;
• 2-й – яйце поглинає равлик, яка стає першим проміжним хазяїном;
• 3-й – церкарії виходять з равлики через отвори на слизовій оболонці;
• 4-й – церкарії перетворюються в метацеркарии після поглинання їх мурахами;
• 5-й – остаточні господарі інфікуються при поїданні їжі з мурахою;
• 6-й – утворюються дорослі черв’яки в жовчних протоках.

За свій цикл розвитку паразит встигає змінити одного дефинитивного (жуйні, гризуни) і двох проміжних (молюск і комаха) носіїв, а потрапляючи в сприятливе середовище, починає стрімко розвиватися.

В основі патогенезу знаходиться механічний і токсичний вплив паразитів на жовчний міхур і печінку, в результаті чого протоки в жовчному стають ширше, їх стінки ущільнюються, виникає запалення в тканинах, так як накопичуються лімфоцити, а по краях печінці утворюються вогнища ураження. Токсини проникають в організм, що може викликати стан загального нездужання.

Симптоматика

Захворювання може протікати безсимптомно, але найчастіше симптоми дикроцелиоза при гострій стадії наступні:

• висока температура;
• висипання у вигляді кропивниці по всьому тілу;
• больові відчуття в області живота;
• розлад кишечника, рідкий стілець;
• нудота, блювання;
• у крові підвищується білірубін.

При хронічному перебігу захворювання відзначаються:

• періодичні болі ниючого характеру в правому підребер’ї;
• поганий апетит;
• незначне збільшення печінки.

Хронічну стадію набуває хвороба на 3-4 тижні зараження. Хворіти дикроцелиозом пацієнт може впродовж 5-6 років.

Висипання на шкірі при дикроцелиозе

Діагностика

Лікар оглядає пацієнта, вислуховує скарги і призначає спеціальні заходи для підтвердження захворювання.

Діагностика дикроцелиоза здійснюється з допомогою наступних заходів:

• досліджується кал на яйця паразита;
• проводиться мікроскопія дуоденального вмісту, тобто сік з 12-палої кишки, перевіряється наявність яєць;
• здається аналіз крові – якщо є паразити, буде підвищений рівень еозинофілів;
• беруться печінкові проби – при хворобі буде високий білірубін.

Після підтвердження наявності гельмінтів призначається відповідна терапія.

Лікування

Дикроцелиоз лікується медикаментозно з допомогою спеціальних коштів від паразитів. Залежно від занедбаності процесу, можуть призначатися препарати для поліпшення роботи печінки і жовчного, а також призначаються протизапальні ліки.

Враховуючи поганий апетит під час перебігу захворювання, після позбавлення від паразитів призначають дієту і вітамінно-мінеральні комплекси.

Дієта призначається індивідуально і спрямована на усунення проблем з функціонуванням печінки:

• виключається смажена їжа, солона, копчення;
• під забороною алкогольні напої та кава;
• слід вживати більше фруктів і овочів;
• перший час в їжу вживаються швидко засвоювані каші.

До повного одужання інфікованому пацієнтові слід дотримуватися дієти, щоб дати організму можливість відновитися і печінки. Лікування носить комплексний характер.

Можливі ускладнення

Єдиним ускладненням дикроцелиоза є печінкова недостатність і проблеми з жовчними протоками, іноді сильний інфікування призводить до цирозу печінки і гепатит.

Профілактика

Профілактика дикроцелиоза буде складатися з наступних заходів:

• необхідно ретельно мити овочі, фрукти, зелень, ягоди;
• стежити за дитиною і домашніми тваринами, а в разі зараження вчасно їх лікувати.

Самолікування в даному випадку виключається: необхідно звертатися до лікаря.