Есенціальна гіпертензія: причини, симптоми і лікування

Есенціальна гіпертензія – патологічний процес, який характеризується хронічним підвищенням артеріального тиску. Слід зазначити, що при такому захворюванні можливе одночасне підвищення як систолічного, так і діастолічного показника.

Точної етіологічної картини цього захворювання на даний момент не існує, тому і специфічних профілактичних методів теж немає. Клінічна картина виражається в слабкості, головних болях, загальне погіршення самопочуття. Необхідно відзначити і те, що есенціальна гіпертензія відрізняється повільним прогресуванням, тому деякий час може розвиватися безсимптомно.

Діагноз есенціальна гіпертензія ставиться на підставі проведених лабораторних та інструментальних методів дослідження та результатів фізикального огляду. Лікування призначається в індивідуальному порядку, але повністю усунути дане захворювання неможливо. Крім цього, слід розуміти, що при такій патології істотно підвищується ризик інсульту, інфаркту і інших серцево-судинних хвороб.

Обмежень за статевою та віковою ознакою немає: есенціальна первинна гіпертензія може діагностуватися навіть у дітей. Прогноз носить індивідуальний характер.

Етіологія

Конкретної етіологічної картини на даний момент не встановлено.

Однак клініцисти виділяють такі сприятливі фактори для розвитку такого хронічного патологічного процесу:

  • цукровий діабет першого або другого типу в особистому анамнезі;
  • ожиріння;
  • малорухливий спосіб життя;
  • неправильне харчування – зловживання фаст-фудом, напівфабрикатами, жирної і грубою їжею, пізні вечері, зловживання сіллю;
  • зловживання спиртними напоями;
  • неправильне лікування або взагалі відсутність такого при початковій стадії гіпертонії;
  • куріння;
  • спадкова схильність до такого роду захворювань;
  • часті стреси, хронічне нервове напруження.

Що стосується групи ризику, то сюди слід віднести людей:

  • старше 55 років, однак, есенціальна гіпертензія діагностується і в молодому віці;
  • мають в особистому анамнезі захворювання серцево-судинної системи;
  • з напруженим робочим графіком, постійним нервовим напруженням.

Спадкова схильність не виключається. Якщо у близьких родичів були захворювання, пов’язані з підвищеним тиском, ймовірність хронічного високого артеріального тиску у дітей зростає в рази.

Дивіться також:  Дистрофія міокарда - причини, симптоми і лікування

Класифікація

Така патологія класифікується за кількома ознаками:

  • характер виникнення;
  • патогенез;
  • ступінь тяжкості.

За характером виникнення:

  • первинна есенціальна гіпертензія – є вродженим захворюванням, зумовленим, найімовірніше, спадковим фактором;
  • вторинна – може розвиватися на тлі інших патологічних процесів, частих стресів, нервового напруження, при відсутності лікування гіпертонії.

За характером перебігу хвороба може бути:

  • Доброякісною. У такому випадку у людини спостерігається плавне підвищення артеріального тиску, а різких перепадів показників немає. Напади легко стабілізуються, тому загрози для життя, якщо пацієнт уважно ставиться до свого здоров’я, немає.
  • Злоякісною. Така форма характеризується різким підвищенням показників артеріального тиску, навіть якщо для цього немає видимих причин, а також можливі перепади тиску. Стабілізувати показники за допомогою спеціальних препаратів дуже складно. Існує велика ймовірність розвитку серйозних ускладнень.

Крім цього, розглядають перебіг патологічного процесу за ступенем тяжкості:

  • Есенціальна гіпертензія 1 ступеня – явних скарг, як і погіршення самопочуття, немає. Такий тип перебігу патологічного процесу може протікати безсимптомно протягом 20 років.
  • Есенціальна гіпертензія II ступеня – видимих ознак перебігу патологічного процесу немає, але при діагностичному обстеженні вже будуть помітні ознаки розвитку гіпертензії.
  • Гіпертензія 3 ступеня – розвиваються судинні ускладнення, атеросклероз, присутня яскраво виражена клінічна картина.

Крім ступеня тяжкості, розглядають і стадії розвитку захворювання:

  • перша стадія – зовнішні ознаки відсутні, діагностично не виявляється поразка внутрішніх органів і судин, а наявність патологічного процесу видно тільки за змінами показань на тонометрі;
  • друга стадія – є гіпертрофія міокарда, але в значній мірі, а також прогресують зміни в стінках судин;
  • третя стадія – стадія органних змін, коли присутні яскраво виражені зміни судин і органів серцево-судинної системи.

Найбільш добре піддається лікуванню гіпертензія i ступеня – для поліпшення показників АД досить легких препаратів і корекції способу життя.

Дивіться також:  Посттромбофлебітичний синдром: причини, симптоми і лікування ПТФС


Есенціальна гіпертензія (статистика)

Симптоматика

Як вже було сказано вище, на початкових стадіях розвитку гіпертензія протікає безсимптомно. У міру посилення патологічного процесу клінічна картина буде більш яскраво вираженою. В цілому симптоматичний комплекс при такому захворюванні характеризується наступним чином:

  • шум у вухах;
  • запаморочення, слабкість;
  • головні болі;
  • відчуття пульсації в голові;
  • біль у грудях, задишка, утруднене дихання;
  • потемніння в очах, плями перед очима;
  • почервоніння обличчя, підвищене потовиділення;
  • відчуття неспокою, страху;
  • нудота, іноді навіть з блювотою, яка не приносить полегшення.

Як правило, прояв такої клінічної картини носить періодичний характер: симптоматика може проявлятися після нервового переживання, стресу, надмірних, для такого стану хворого, фізичних навантажень.

На третій стадії розвитку, захворювання буде характеризуватися і іншими клінічними ознаками, які не мають прямого відношення до серцево-судинної системи.

Симптоматичний комплекс буде включати в себе наступні стани:

  • погіршення метаболізму;
  • зниження гостроти зору;
  • погіршення пам’яті та інтелектуальних здібностей;
  • симптоматика з боку функціонування нирок (неприємне відчуття в області правого підребер’я, проблеми з сечовипусканням);
  • схильність до депресії чи апатії;
  • рецидив хронічних захворювань;
  • загальне погіршення самопочуття, зниження працездатності.

Подібна клінічна картина носить неспецифічний характер, так як може проявлятися і при серйозному лікуванні серцево-судинних захворювань або бути проявом хронічної втоми. Тому проводити самостійне лікування не рекомендується: це тільки посилить протягом патології і призведе до серйозних ускладнень.

Діагностика

У першу чергу проводиться фізикальний огляд пацієнта, в ході якого лікар:

  • з’ясовує характер перебігу клінічної картини;
  • вивчає особистий і сімейний анамнез пацієнта;
  • з’ясовує, чи приймав пацієнт які-небудь препарати для купірування нападів без призначення лікаря;
  • вивчає історію хвороби пацієнта.

Наступним етапом буде проведення лабораторних та інструментальних досліджень, які дають можливість визначити форму, ступінь та стадію патологічного процесу.

Дивіться також:  Жирова емболія: види, причини, симптоми і лікування

Лікар призначає проведення наступних процедур:

  • загальний і біохімічний аналіз крові;
  • загальний аналіз сечі;
  • добове вимірювання артеріального тиску;
  • ехокардіографія;
  • електрокардіографія;
  • рентгенограма органів грудної клітки;
  • УЗД нирок;
  • ангіографія з контрастним речовиною;
  • КТ, МРТ головного мозку.


Електрокардіографія (ЕКГ)

В цілому діагностична програма складається в індивідуальному порядку, так як багато чого залежить від зібраного в ході первинного огляду анамнезу, характеру поточної клінічної картини, загальних показників здоров’я пацієнта.

За результатами діагностики лікар визначить тяжкість перебігу патологічного процесу, і на основі цього призначить ефективне лікування. Без точної постановки діагнозу не призначається ні один препарат, тому самолікування виключено.

Лікування

Для купірування нападів та стабілізації стану хворого можуть призначатися препарати наступного спектру дії:

  • бета-блокатори;
  • діуретики;
  • блокатори кальцієвих каналів;
  • інгібітори АПФ;
  • блокатори рецепторів ангіотензину;
  • вазодилататори прямої дії;
  • антиадренергические кошти.

Призначення медикаментозних засобів здійснюється тільки лікарем, тому приймати ліки самостійно не можна.

Додатково лікар може призначити спеціальну дієту, ЛФК, фізичні вправи, фізіотерапевтичні процедури. За умови дотримання всіх приписів лікаря, можна уникнути розвитку ускладнень і вести повноцінну життєдіяльність.