Гідроперикард: причини, симптоми і лікування водянки серця

Гідроперикард – є скупченням рідини в передсердної сорочці. Таке захворювання вказує на протікання серйозних проблем у людському організмі. Це явище вимагає лікарського уваги та надання невідкладної допомоги. Недузі піддається кожна людина, незалежно від статі і віку. Більш того, хвороба можна діагностувати ще на етапі внутрішньоутробного розвитку плода.

Подібний стан є наслідком порушення кровообігу і застійних серцевих явищ. Крім цього, спровокувати недугу може перебіг інших патологій і передозування лікарськими препаратами.

Ступінь вираженості клінічних ознак безпосередньо залежить від тяжкості протікання самого недуги. Наприклад, на початковій стадії симптоматика може повністю бути відсутнім, але по мірі посилення проблеми виражається задишка, почастішання пульсу, набряклість кінцівок і виділення великої кількості холодного поту.

Діагноз ставлять на підставі даних інструментальних обстежень, які обов’язково доповнюються лабораторними тестами. Крім цього, процес діагностування включає в себе маніпуляції, що проводяться кардіологом.

Лікування хвороби передбачає прийом лікарських препаратів, застосування рецептів народної медицини і хірургічне втручання.

У міжнародній класифікації хвороб МКБ-10 подібна патологія не має окремого шифру. Тим не менш, згадка про таке захворювання зустрічається у категорії «інші види перикардиту», чому код буде I31.

Етіологія

Водянка серця являє собою вторинне розлад, що розвивається на тлі протікання в людському організмі інших патологічних процесів. Існує безліч причин виникнення гидроперикарда, однак всі їх прийнято розділяти на категорію поширених і більш рідкісних.

Перша група включає в себе:

  • застійні серцеві явища, спровоковані порушенням місцевого кровообігу;
  • серцеву недостатність, як у гострій, так і в хронічній формі;
  • гипопротеинемию;
  • анемію або недокрів’я;
  • гипоальбуминемию;
  • гостре або хронічне запальне ураження нирок;
  • вроджені вади серця;
  • гіпотиреоїдизм;
  • анорексію та кахексії;
  • тривалу радиолучевую терапію;
  • широкий спектр алергічних реакцій;
  • травмування грудної клітки;
  • присутність прямого сполучення між перитонеальній та перикардіальної порожнини;
  • зміна складу крові, а саме зниження рівня гемоглобіну і еритроцитів;
  • гострі інтоксикації організму.

Найбільш рідкісні причини гидроперикарда представлені:

  • злоякісними або доброякісними пухлинами середостіння;
  • мікседемою;
  • безконтрольне застосування лікарських речовин, а саме нестероїдних протизапальних засобів і медикаментів, що володіють судинорозширювальним ефектом;
  • період вагітності;
  • геморагічним синдромом;
  • новоутвореннями легень;
  • системний червоний вовчак;
  • синдромом Рейтера;
  • ревматоїдним артритом та іншими аутоімунними розладами;
  • міокардит;
  • уретрит;
  • хвороби крові;
  • туберкульоз.
Дивіться також:  Хвороба Бехчета: причини, ознаки, симптоми, лікування

Гідроперикард у плоду утворюється на тлі порушення внутрішньоутробного розвитку, а саме через формування дивертикула лівого шлуночка серця. У таких випадках, відразу ж після появи дитини на світ необхідна невідкладна медична допомога, оскільки такий стан загрожує життю немовляти.


Скупчення рідини при гидроперикарде

Класифікація

Основний поділ недуги передбачає існування кількох стадій його розвитку, які відрізняються за обсягами скопилася рідини в навколосерцевої сумці. Таким чином, виділяють:

  • малий гідроперикард – кількість транссудату не перевищує 100 мілілітрів;
  • помірний гідроперикард – обсяги патологічної рідини варіюються від 100 до 500 мілілітрів;
  • великий гідроперикард – є таким, якщо в передсердної сорочці накопичується більше 500 мілілітрів транссудату. В таких випадках в навколосерцевої сумці може накопичуватися до 1 літра рідини.

Захворювання також прийнято розділяти за складом транссудату, чому гідроперикард ділиться на:

  • гемоперикард – це означає, що в області перикарда скупчується кров. Цьому сприяє розрив кровоносних судин, що живлять серце. Такий стан може бути наслідком інфаркту міокарда, травматичного ураження або ожиріння серця;
  • хилоперикард – відрізняється тим, що в перикарді збирається лімфа. Це здійснюється на фоні передавлення лімфатичних проток, чого відбувається порушення процесу відтоку лімфатичної рідини.

Найбільш інформативної діагностичної методикою є Ехокг, яка дає можливість визначити тяжкість перебігу недуги. У нормі розбіжність листків перикарда по задній стінці лівого шлуночка серця не повинно перевищувати 5 міліметрів. Ступінь розбіжності може бути:

  • початковою – розміри варіюються від 6 міліметрів до 1 сантиметра;
  • помірною – відхилення від норми становить 1-2 сантиметри;
  • вираженою – розбіжність пелюсток перевищує 2 сантиметри.

Симптоматика

Ступінь вираженості клінічних проявів диктується варіантом перебігу гидроперикарда. Наприклад, на початковій стадії будь-які зовнішні ознаки повністю відсутні, порушень в роботі серця не відмічається, а самопочуття хворого не погіршується.

Дивіться також:  Брадикардія - причини, ознаки, симптоми і лікування

Для середнього або помірного гидроперикарда характерні такі симптоми:

  • задишка, що виникає лише після фізичної активності;
  • дискомфорт у грудній клітці, який може посилюватися при нахилах тулуба вперед;
  • почастішання пульсу;
  • набряклість кінцівок;
  • часте і поверхневе дихання;
  • виділення холодного поту.

Ознаки найбільш важкої форми хвороби представлені:

  • зниженням значень кров’яного тонусу;
  • психомоторним збудженням;
  • задишкою, з’являється навіть у стані спокою;
  • синюшністю слизових оболонок і шкіри на стопах, кистях, щиколотка і пальцях рук;
  • нападами ядухи;
  • сильними больовими відчуттями в грудях;
  • різкою слабкістю;
  • зростанням венозного тиску;
  • порушенням ЧСС;
  • нападами втрати свідомості;
  • гикавкою, що проявляється на тлі збільшення об’ємів серця, що призводить до передавливанию стравоходу і порушенню проходження по ньому харчового комка.

Ігнорування таких симптомів у дітей і дорослих може призвести до розвитку небезпечних для життя ускладнень.

Діагностика

Поставити правильний діагноз може тільки клініцист на підставі вивчення даних комплексного обстеження.

В першу чергу, кардіолога необхідно самостійно провести кілька заходів, а саме:

  • вивчити історію хвороби – для пошуку патологічного провокуючого фактора;
  • ознайомитися та проаналізувати життєвий анамнез пацієнта;
  • виконати пальпацію і перкусію грудної клітини в області серця;
  • прослухати хворого за допомогою спеціального інструменту;
  • оцінити стан шкірних покривів і слизових;
  • вимірювати частоту серцебиття і кров’яний тонус;
  • детально опитати хворого – для з’ясування ступеня вираженості симптоматичної картини, що вкаже на тяжкість перебігу такого патологічного процесу.

Серед лабораторних досліджень варто виділити:

  • загальноклінічний аналіз крові;
  • біохімію крові;
  • загальний аналіз сечі;
  • мікробіологічне і цитологічне вивчення транссудату.

Найбільш інформативні діагностичні заходи представлені:

  • УЗД серця;
  • ЕКХ і Ехокг;
  • рентгенографією;
  • пункцією перикарда.


Гідроперикард на УЗД

Виявити захворювання у плода можна за допомогою фетальної кардіографії, яка здійснюється під контролем УЗД. Однак така процедура являє небезпеку, як для майбутньої матері, так і для дитини.

Лікування

Схема того, як усунути водянку серця визначається тяжкістю перебігу цього захворювання. При малому і помірному гидроперикарде звертаються до консервативних методик, серед яких:

  • лікування базового недуги – складається в індивідуальному порядку для кожного хворого;
  • пероральний прийом сечогінних засобів;
  • методи нетрадиційної медицини.
Дивіться також:  Посттромбофлебітичний синдром: причини, симптоми і лікування ПТФС

Знизити рівень транссудату в передсердної сорочці можуть народні засоби, але їх можна застосовувати тільки після схвалення лікаря. У таких випадках можна готувати лікарські відвари і настої в домашніх умовах на основі:

  • чорної бузини;
  • гіркого полину;
  • золи жарновця;
  • кори червоної бузини.

У випадках скупчення великої кількості рідини в перикарді єдиним способом терапії є лікувальна пункція, за допомогою якої видаляють патологічний транссудат.

Можливі ускладнення

При ігноруванні клінічних проявів і при повній відмові від лікарської допомоги висока ймовірність формування ускладнень. До них слід віднести:

  • хронічну серцеву недостатність;
  • тампонаду серця;
  • різке падіння значень кров’яного тонусу;
  • порушення функціонування камер серцевого м’яза.

Будь-яка з вищевказаних наслідків може стати причиною летального результату.

Профілактика і прогноз

Уникнути формування гидроперикарда у плода неможливо, оскільки це відбувається під час внутрішньоутробного розвитку. Більше того, причини появи аномалій у лівому шлуночку на сьогоднішній день залишаються невідомими.

У всіх інших випадках знизити ймовірність розвитку водянки серця можуть такі профілактичні заходи:

  • повна відмова від згубних пристрастей;
  • збалансоване і повноцінне харчування;
  • проведення великої кількості часу на свіжому повітрі;
  • уникання опромінення організму;
  • активний спосіб життя;
  • застосування медикаментів, суворо дотримуючись вказівок лікаря, а саме з дотриманням добової дози і тривалості прийому;
  • попередження травм серця і грудної клітини;
  • недопущення інтоксикації і виснаження організму;
  • комплексне лікування патологій, що призводять скупчення рідини в перикарді;
  • регулярне відвідування кардіолога та інших фахівців для проходження повного профілактичного медичного огляду.

Прогноз гидроперикарда умовно сприятливий – специфіка хвороби полягає в тому, що на ранніх стадіях її перебігу симптоми повністю відсутні, або виражені незначно. Це призводить до того, що недуга прогресує до тяжкого ступеня, при якій будь-яке зволікання в наданні невідкладної допомоги веде до формування ускладнень і смерті пацієнта, особливо це стосується дітей, осіб похилого віку або людей з імунодефіцитними станами.