Гіпонатріємія — форми, причини, симптоми і лікування

Гіпонатріємія — найбільш поширена форма порушення водно-електролітного балансу, коли відбувається критичне зниження концентрації натрію в сироватці крові. При відсутності своєчасної допомоги не виключається ймовірність розвитку летального результату.

Патологія завжди носить вторинний характер — розвивається на тлі інших хвороб, наприклад, цирозу печінки, гіпотиреозу, ниркової та серцевої недостатності. Як провокатора може виступати передозування лікарськими препаратами.

Симптоматика неспецифічна, а залежить від ступеня тяжкості перебігу хвороби. Головними симптомами прийнято вважати нудоту, головний біль і втрату свідомості.

Діагноз ставиться тільки на підставі результатів широкого спектру лабораторних досліджень. Для диференціальної діагностики потрібно кілька інструментальних процедур.

Тактика терапії складається індивідуально, в залежності від сукупності ряду факторів, у тому числі й першоджерела. Однак найбільш часто звертаються до консервативних заходів.

Етіологія

До виникнення захворювання може призводити широкий спектр несприятливих сприяючих джерел. Основні провокатори:

  • хвороба Аддісона;
  • недостатність кори надниркових залоз;
  • метаболічний алкалоз;
  • цукровий діабет — у деяких випадках патологія з’являється при нецукровому діабеті, який не супроводжується кетонурией і глюкозурією;
  • виражений тотальний гіпергідроз;
  • непрохідність кишечнику;
  • завзята блювота;
  • гіпотиреоз та інші ендокринні порушення;
  • перитоніт;
  • тривала діарея;
  • запальне ураження нирок;
  • гострий перебіг панкреатиту;
  • епілепсія;
  • психогенна полідипсія;
  • цироз печінки;
  • синдром Іценко-Кушинга;
  • крайній ступінь виснаження;
  • застійна серцева недостатність;
  • передозування деякими лікарськими препаратами, зокрема діуретиками;
  • гостра або хронічна ниркова недостатність;
  • нефротичний синдром;
  • порушення секреції АДГ;
  • гіпопротеїнемія;
  • післяопераційні стани.

Не рідкість гіпонатріємія у новонароджених — в таких ситуаціях пусковим механізмом служить сильне обезводнення організму, що розвивається на тлі:

  • тривалої діареї або блювоти — не виключається ймовірність впливу цих двох причин одночасно;
  • порушення вироблення гормону вазопресину, за секрецію якого відповідає гіпоталамус;
  • інфекційного ураження ЦНС;
  • присутності будь-яких новоутворень;
  • нераціональне харчування — надмірно сильно розведена молочна суміш (якщо дитина перебуває на штучному вигодовуванні), в результаті розвивається водна інтоксикація дитячого організму;
  • вродженої ниркової або серцевої недостатності;
  • занадто частого сечовипускання.
Дивіться також:  Гемолітична анемія - причини, симптоми і лікування

У дітей старшого віку як провокатора можуть виступати:

  • гормональний дисбаланс;
  • серцеві патології;
  • захворювання нирок або печінки;
  • якесь пошкодження головного мозку;
  • неправильне харчування, при якому організм не отримує достатніх обсягів натрію та інших поживних речовин.

Порушення водно-електролітного балансу нерідко поєднується з іншими проблемами, серед яких гіперкаліємія і гіпопротеїнемія.

Класифікація

Гіпонатріємія за варіантом перебігу може бути:

  • гостра — якщо клінічні ознаки, характерні для порушення водно-електролітного балансу, зберігаються протягом не більше 48 годин;
  • хронічна.

Клініцисти виділяють кілька ступенів тяжкості протікання хвороби:

  • легка — концентрація натрію варіюється від 130 до 135 ммоль/л;
  • середньотяжка — вміст речовини становить 125-129 ммоль/л;
  • важка — рівень натрію не досягає 125 ммоль/л.

Існують такі типи хвороби у дорослих і дітей:

  • гіповолемічний — наслідок рясної втрати позаклітинної рідини та іонів натрію;
  • гиперволемический — обумовлюється підвищенням обсягів внутрішньоклітинної рідини в організмі;
  • нормоволемический або изоволемический — натрій знаходиться в межах допустимої норми, але відбувається водна інтоксикація.

Втрата натрію буває:

  • внепочечной або экстраренальной — виникає на тлі розладів ШКТ, підвищеного потовиділення, масивних крововтрат, парацентезу, розширення периферичних судин, великих опіків або травм кінцівок;
  • нирковою або ренальної — зниження рівня речовини відбувається на тлі нераціонального використання діуретиків або сечогінних засобів, сольтеряющих нефропатіях, ниркової недостатності як у гострій, так і в хронічній формі.

Симптоматика

Незалежно від причини гіпонатріємії головними клінічними проявами виступають неврологічні ознаки різної інтенсивності, починаючи від незначних головних болів і закінчуючи глибоким коматозним станом.

На ступінь вираженості симптоматики впливають такі фактори:

  • вікова категорія;
  • вихідне стан здоров’я;
  • тяжкість перебігу патології;
  • швидкість втрати іонів натрію.

Симптоми у гіпонатріємії неспецифічні, але слід звернутися за кваліфікованою допомогою в тих ситуаціях, коли виникають:

  • постійна сильна спрага;
  • жар і озноб;
  • зниження добового об’єму виділеної урини;
  • почастішання серцевого ритму — іноді можна виявити тільки на ЕКГ;
  • постійне або періодичне зниження кров’яного тонусу;
  • зниження тургору шкіри;
  • сухість слизових оболонок;
  • постійна нудота;
  • яскраво виражені головні болі;
  • напади втрати свідомості;
  • сонливість;
  • зниження маси тіла.
Дивіться також:  Інфекційний ендокардит: причини, симптоми і лікування

Коли гіпонатріємія протікає в хронічній формі, на перший план виходитимуть:

  • диспепсичні розлади;
  • зниження тонусу м’язів;
  • втрата еластичності шкіри;
  • нервово-психічні порушення;
  • гіпотонія або стійке зниження значень кров’яного тонусу;
  • проблеми зі сном;
  • набряклість, яка може призвести до невеликого підвищення маси тіла.

Клінічна картина захворювання у дітей включає такі симптоми:

  • нудота і блювання;
  • слабкість і нездужання;
  • сильні запаморочення;
  • порушення ясності свідомості;
  • судоми;
  • посмикування мови;
  • проблеми з рухом очних яблук.

У пацієнтів такій віковій категорії хвороба дуже швидко прогресує і може призвести до коматозного стану або летального результату.

У випадках пониження концентрації елемента до позначки 115 ммоль/л і нижче у хворих розвивається набряк головного мозку і кома.


Симптоми гіпонатріємії

Варто відзначити, що розлад у деяких людей може протікати абсолютно безсимптомно.

Діагностика

Точний діагноз можна поставити тільки після того, як клініцист ознайомиться з результатами лабораторних досліджень. Процес діагностування повинен в обов’язковому порядку носити комплексний підхід.

Первинна діагностика об’єднує такі заходи:

  • вивчення історії хвороби — для виявлення патологічного джерела;
  • збір і аналіз життєвого анамнезу — може вказати на фізіологічні причини, наприклад, тривале блювання або діарею;
  • оцінка стану шкірних покривів;
  • вимірювання значень серцевого ритму, температури і кров’яного тонусу;
  • ретельний фізикальний огляд;
  • детальне опитування пацієнта або його батьків — для складання повної картини перебігу розладу.

Лабораторні дослідження спрямовані на здійснення таких тестів:

  • загальноклінічний аналіз крові;
  • біохімія крові — може бути присутнім гіперкаліємія;
  • проби для визначення рівня електролітів у сироватці;
  • проби з водним навантаженням;
  • визначення осмолярності сечі;
  • загальний аналіз урини.

Інструментальні дослідження обмежуються виконанням таких процедур:

  • МРТ голови;
  • ЕКГ;
  • ультрасонографія очеревини;
  • добовий моніторинг АТ;
  • КТ нирок.


Добовий моніторинг артеріального тиску

Дивіться також:  Дилатаційна кардіоміопатія: симптоми і лікування

Диференціальна діагностика проводиться з такими порушеннями:

  • надниркова недостатність;
  • гіпотиреоз;
  • синдром неадекватної секреції АДГ.

Лікування

Корекція гіпонатріємії визначається наступними факторами:

  • тяжкість перебігу електролітного порушення;
  • тривалість протікання;
  • індивідуальні особливості симптоматичної картини;
  • джерела формування.

Основу терапії складають:

  • внутрішньовенне введення ізотонічних розчинів;
  • обмеження споживання води;
  • прийом медикаментів, що усувають супутню симптоматику;
  • інгібітори АПФ;
  • петльові діуретики.

Корекція вмісту натрію проводиться поступово, тому лікування гіпонатріємії може зайняти тривалий проміжок часу.

При важкому перебігу призначають пацієнтам специфічну терапію — показаний гемодіаліз. Тривалість лікування на гемодіалізі підбирається в індивідуальному порядку.

Можливі ускладнення

Гіпонатріємія може призвести до формування небезпечних наслідків, серед яких:

  • набряк головного мозку — найчастіша причина летального результату;
  • менінгіт;
  • енцефаліт;
  • утворення гематом субарахноїдального або субдурального характеру;
  • тромбоз мозкових артерій;
  • інфаркт гіпоталамуса або задній частині гіпофіза;
  • поява грижі стовбура мозку;
  • порушення функціонування ЦНС.

Профілактика і прогноз

Щоб попередити розвиток такої проблеми, варто дотримуватися загальних профілактичних рекомендацій:

  • правильне і повноцінне харчування;
  • відмова від шкідливих звичок;
  • прийом тільки тих медикаментів, які виписує лікар;
  • раннє виявлення і повноцінне усунення будь-яких патологічних процесів;
  • регулярне проходження повного профілактичного обстеження в медичному закладі.

Гіпонатріємія найбільш часто закінчується повним одужанням, але прогноз цілком залежить від першопричини патології. Безсимптомний варіант течії, ігнорування симптомів і відмова від лікарської допомоги призводять до появи ускладнень, які можуть спричинити летальний результат.