Глаукома — причини, симптоми, лікування зниження зору

Глаукома є визначенням для групи захворювань, особливості яких полягають у періодичному або постійному стані підвищеного внутрішньоочного тиску, чому сприяє подальший розвиток дефектів, що стосуються поля зору. Глаукома, симптоми якої передбачають також зниження зору та розвиток атрофії зорового нерва, є актуальним діагнозом для більш ніж 70 млн. чоловік. Відсутність лікування цього захворювання може привести не тільки до прогресування падіння зору, але й до повної його втрати.

Загальний опис

Під традиційним визначенням глаукоми, як ми вже зазначили, мається на увазі об’ємна група очних захворювань, при яких внутрішньоочний тиск знаходиться в періодично або постійно підвищеному стані, що пояснюється зокрема порушенням відтоку водянистої вологи з ока.

Розуміння суті тих процесів, які забезпечують своїм впливом розвиток глаукоми, ґрунтується на наявності у читача деяких знань щодо будови очей. Наприклад, того, що людське око є герметичним чином закритою порожниною, всередині якої знаходиться рідина. Рідина ця не може опинитися поза внутрішньоочного простору іншими шляхами, крім як через певну дренажну систему. В здоровому стані у людей внутрішньоочна рідина відповідає стабільно суворим показниками тиску, в середньому нормальні показники цього тиску становлять близько 16-26 мм ртутного стовпчика. Вироблення внутрішньоочної рідини відбувається в повільних темпах, задіяна в цьому процесі безпосереднім чином особлива структура очі, анатомічне розташування якої зосереджена в межах області за райдужною оболонкою.

Функції внутрішньоочної рідини полягають у її постійної циркуляції вздовж переднього сегмента ока. Це передбачає обмивання нею кришталика і рогівки при подальшому відтоку назад крізь дрібне в розмірах сітчасте утворення (їм, зокрема, є кут очної передньої камери), функції ж цього утворення, в свою чергу, полягають у забезпеченні своєрідною дренажної системи ока.

У тому ж випадку, якщо відбувається збій у роботі даної дренажної системи (що, наприклад, може обумовлюватись закриттям її отворів), відбувається порушення балансу припливу рідини до ока і її відтік. В результаті цього накопичення рідини стає причиною підвищення внутрішньоочного тиску, за рахунок якого відбувається здавлення навколишніх тканин. В якості самого слабкого до подібного впливу місця визначається зоровий нерв, він знаходиться з області заднього полюса очного, і саме з його допомогою забезпечується процес передачі зорових імпульсів (власне одержуваної нами зорової інформації) до головного мозку.

Глаукома, що розвивається на тлі тривало підвищеного внутрішньоочного тиску, призводить до розвитку характерних патологій, пов’язаних із зором. Так, сюди відноситься випадання з зору частин поля (що проявляється у вигляді темних плям, що виникають перед очима), поступово прогресуюча втрата зору, а також атрофія, при якій руйнування піддається зоровий нерв. Глаукомная атрофія, наступна з перерахованих процесів і призводить до загибелі нервових клітин, що визначає подальшу неможливість усунення такого роду наслідків за рахунок серйозності і незворотності поразок. З огляду на це, вкрай важливим є своєчасне виявлення зміни тиску (підвищення) до досягнення такого етапу в актуальних процесах, при якому руйнівному впливу піддається зоровий нерв.

На думку сучасних лікарів, первинна глаукома розвивається на тлі склеротичних і дистрофічних змін, що відбуваються в судинах і тканинах, що неминуче відбувається з віком. У разі розвитку глаукоми відбувається пошкодження ока тими продуктами, які утворюються в результаті обмінних процесів, називаються ці продукти пероксидантами.

Підсумовуючи, зазначимо, що причини розвитку глаукоми полягають переважним чином у підвищенні внутрішньоочного тиску, а також у порушенні на цьому тлі шляхів для відтоку рідини. З-за підвищеного внутрішньоочного тиску канальці піддаються механічній деформації, з-за чого, відповідно, у них порушуються волокна зорового нерва, а це вже призводить до атрофії, в результаті якої хвора людина втрачає зір.


Будова очі

Глаукома: причини

В якості основних факторів ризику, супутніх розвитку глаукоми, виділяють наступні:

  • підвищений внутрішньоочний тиск;
  • етнічна приналежність – зазначено, що негроидная раса найбільшою мірою схильна до розвитку глаукоми;
  • наявність очних хронічних захворювань (катаракта, іридоцикліти та ін);
  • наявність в анамнезі травм око/очі;
  • наявність загального типу захворювань (цукровий діабет, атеросклероз, ожиріння, гіпертонічна хвороба та ін);
  • вік після 40 років (глаукома до 40 років діагностується відносно рідко, визначаючи близько 3% випадків із загальної чисельності пацієнтів з цим діагнозом);
  • тривалий прийом деяких видів медпрепаратів (антигістамінні препарати та психотропні препарати, антидепресанти тощо);
  • стреси;
  • виражена форма далекозорості;
  • певні професії (робота при похилому положенні тіла, нічні зміни тощо);
  • шкідливі звички (алкоголь, куріння);
  • спадковість (наявність глаукоми у найближчих родичів).
Дивіться також:  Дистрофія сітківки ока: причини, симптоми, лікування

Глаукоми: види

У відповідності з характером виникнення, глаукома може бути вродженою або набутою. Вроджена глаукома пов’язана з актуальністю порушень розвитку очей в рамках ембріонального періоду розвитку. Найчастіше подібних порушень супроводжують ті чи інші внутрішньоутробні інфекції, такі як грип, паротит, токсоплазмоз, краснуха та ін Крім цього, сюди належать захворювання, які переносяться при вагітності матір’ю, вплив негативних факторів (променеве випромінювання, висока температура, важкі форми ендокринних патологій).


Вроджена глаукома

Що стосується другого варіанту, в якості якого нами відзначена набута глаукома, то вона може бути первинною, що передбачає такі варіанти її різновидів як закритокутова глаукома, відкритокутова глаукома і змішана глаукома, а також вторинної, а це глаукома факогенная, глаукома запальна, післяопераційна глаукома, глаукома судинна і глаукома травматична, глаукома дистрофічна і глаукома неопластическая.

Факогенная глаукома розвивається на тлі актуальних для кришталика ока захворювань (наприклад, вивих кришталика). Запальна глаукома (у т. ч. глаукома після запальна) виникає на тлі попередніх їй очних запальних процесів (увеїт тощо). Післяопераційна глаукома розвивається у пацієнтів після перенесення операції, пов’язаної з видаленням катаракти. Судинна глаукома виникає в результаті актуальних ураження очних кровоносних судин в результаті, наприклад, цукрового діабету тощо Травматична глаукома з’являється після опіків, контузій і ран очей. Дистрофічна глаукома розвивається на тлі аномалій, пов’язаних змінами будови очей. Неопластическая глаукома з’являється при наявності пухлини очниці і власне око.

Розвиток первинної глаукоми відбувається у вигляді самостійного захворювання, відповідно, розвивається вона у здорової людини. Що стосується вторинної глаукоми, то вона є наслідком інших актуальних для пацієнта захворювань, пов’язаних як безпосередньо з очима, так і з внутрішніми органами.

В якості основних форм захворювання виділяють відкритокутову глаукому та закритокутову глаукому, їх особливості та симптоматику ми і розглянемо.

Відкритокутова глаукома: симптоми

Відкритокутова глаукома переважним чином діагностується у пацієнтів літнього віку. Відкритокутова глаукома, симптоми якої часто відсутні зовсім, характеризується поступовим підвищенням внутрішньоочного тиску, що відбувається в результаті сповільненості процесу старіння каналу, через який забезпечується відтік рідини. Враховуючи відсутність симптоматики, хворі, відповідно, часто взагалі не здогадуються про те, що у них розвивається глаукома. Між тим, перебігу захворювання іноді супроводжують такі симптоми, як деяка затуманення зору, а також поява при фокусуванні погляду на джерелах світла райдужних кіл. Що стосується іншого роду суб’єктивних відчуттів, то вони в більшості своїй у пацієнтів відсутні.

Характерною особливістю для відкритокутової глаукоми є розвиток дистрофічних змін, що зачіпають тканини каналів, причому зміни ці можуть відповідати різним рівнем ступеня вираженості. Крім цього відбувається перекривання шлемового каналу, який виступає в якості русла, що забезпечує відтік внутрішньоочної рідини. Відкритокутова глаукома також може проявлятися у вигляді варіанту, при якому внутрішньоочний тиск невисока, досить часто поєднуючись з таким загальним захворюванням як стійка вегетосудинна дистонія. На підставі особливостей розвитку відкритокутової глаукоми, виділяють наступні її стадії:

  • I стадія. Ця стадія є початковою, змін периферичного зору в її рамках не спостерігається, проте в рамках центрального зору невеликого типу зміни всі-таки присутні, зазначається екскавація, зачіпає сосок зорового нерва (проявляється це у вигляді появи поглиблення, утвореного в його диску, який можна виявити при проведенні офтальмоскопії);
  • II стадія. Ця стадія визначається як розвинена, вона характеризується звуженням в периферичному полі зору, що перевищує 10° з назальною стороні або концентричним звуженням, межі якої не перевищують 15° з боку точки фіксації.
  • III стадія. Цю стадію визначають як стадію що зайшла далеко. Вона характеризується звуженням або в сегментах (в одному або в кількох), при якому відзначається перевищення позначки 15° з боку точки фіксації, або концентричним звуженням, характерним для поля зору.
  • IV стадія. Цю стадію визначають як термінальну, що має на увазі під собою в конкретному випадку або абсолютну втрату зору, або сприйняття світла при неправильній проекції. При прозорості середовищ очей і при можливості розгляду очного дна можна говорити про атрофії зорового нерва.
Дивіться також:  Атрофія зорового нерва: причини, симптоми, лікування

Звуження, актуальне для периферичного поля зору, можна пояснити зміною зору до такого її варіанта, при якому хворі здатні добре розглянути лише той простір, який розташовується безпосередньо перед ними, але за винятком видимості решти ділянки простору, що оточує його видиму частину. В рамках розгляду пізніх стадій захворювання можна виділити, що у хворих зберігається лише трубчасте зір, коли видима область сприймається в якості невеликої картинки, відповідно до визначення цього типу зору можна навести аналогію з тим сприйняттям видимих областей, при якому хворий б міг дивитися на них, використовуючи довгу трубку.

У відповідності з рівнем актуального внутрішньоочного тиску у пацієнта може бути виділена одна з наступних ступенів: нормальний внутрішньоочний тиск (А) – в межах 27 мм рт. ст.; помірне внутрішньоочний тиск (В) – в межах 28-32 мм; висока (З) – тиск, що перевищує позначку в 33 мм рт. ст.

Окремо прийнято виділяти глаукому, при якій внутрішньоочний тиск відповідає нормальним показникам. Симптоматика супроводжується при цьому характерним для глаукоми випаданням поля зору, розвитком екскавації і подальшою атрофією зорового нерва, що також супроводжується нормальним внутрішньоочним тиском.

В якості негативних факторів, що впливають на перебіг розглянутої форми глаукоми і на подальший її розвиток, можна виділити наступні:

  • шийний остеохондроз як супутнє захворювання;
  • підвищений артеріальний тиск;
  • наявність склеротичних змін у судинах, які не мають безпосереднього відношення до черепного кровопостачанню.

Із-за перерахованих факторів кровопостачання мозку погіршується, як погіршується і кровопостачання ока, в результаті чого, в свою чергу, страждають і зорові функції.


Відкритокутова глаукома

Закритокутова глаукома: симптоми

Наступна форма глаукоми – закритокутова глаукома, симптоми якої зустрічаються орієнтовно в 1/5 загального числа випадків діагностування первинної глаукоми. Розвиток цієї форми захворювання відзначається у пацієнтів у віці від 40 років, при цьому найбільш часто у групі ризику – пацієнти з далекозорістю. Останній варіант пояснюється тим, що далекозорий очей розпорядженні такими анатомічними особливостями, які сприяють розвитку зазначеної форми глаукоми, ці особливості, зокрема, полягають у великій кришталику і в дрібній в розмірах передній камері. У результаті виходить, що у кут передньої камери дуже вузький, тому надходження до нього рідини значною мірою ускладнений. Через перекривання райдужкою кута передньої камери відбувається наростання тиску, на тлі чого, в свою чергу, може розвинутися гострий напад глаукоми.

Закритокутова глаукома характеризується появою головних болів і болів, що виникають в області ока. Актуально також затуманення зору в комплексі з формуванням застійних явищ в області переднього ділянки очі. У частих випадках початок захворювання супроводжує зазначений трохи раніше гострий напад, він же, у свою чергу, супроводжується вираженою головним болем (особливо в області потилиці), сосредотачиваемой також в області очей, а також нудотою і блювотою, загальним нездужанням.

Гострий напад глаукоми завжди супроводжується зниженням гостроти зору, в той час як внутрішньоочний тиск в показниках досягає максимальних величин.

Крім первинної глаукоми, як ми вже відзначали, у деяких випадках розвивається вторинна глаукома. В цьому її варіанті підвищений внутрішньоочний тиск виступає лише як наслідки того чи іншого стану, пошкодження або захворювання, яке може стосуватися як безпосередньо очей, так і всього організму в цілому. Враховуючи те, що глаукома виступає лише в якості слідства іншого захворювання, а не є основним захворюванням сама, лікування спочатку орієнтовано саме на те захворювання, яке глаукому викликало.

Виходячи з особливостей прогресування даної форми глаукоми, виділяють стабілізовану глаукому та глаукому нестабилизированную. Залежно від компенсаційних особливостей глаукоми, виділяють глаукому компенсовану (в цьому випадку виключається ймовірність негативної динаміки), глаукому субкомпенсована (негативна динаміка присутня), а також декомпенсовану глаукому (гострий напад, при якому раптово погіршуються зорові функції).


Закритокутова глаукома

Діагностування

У діагностиці глаукоми використовується два основних методи: офтальмологічне дослідження та загальне дослідження.

В офтальмологічному дослідженні застосовуються такі процедури:

  • візометрія (гострота зору може досягати абсолютний показник навіть у випадку з трубчастим зором);
  • периметрія – застосування даного методу дозволяє визначити актуальність навіть найменших за характером прояви змін, які перебувають у межах поля зору;
  • капиметрия – у цьому випадку дослідження зосереджено на області сліпої плями (тобто області, яка виключена з поля зору людини при нормальному стані зору);
  • биомакроскопия – дозволяє визначити актуальність розширення судин в області кон’юнктиви, симптому эмиссария (при якому за циліарних переднім судин відкладається пігмент), дистрофії рогівки, симптому кобри (при якому відбувається розширення эписклеральных вен в воронкообразном вигляді до прориву склери);
  • тонометрія;
  • гоніоскопію-огляд дає можливість визначити розміри, відповідні кутку передньої камери);
  • тонография;
  • офтальмоскопія (досліджується диск зорового нерва на предмет актуальності екскавації) в комплексі з оглядом при використанні лінзи Гольдмана.
  • хайдельбергская ретинотомография;
  • реоофтальмография (дає можливість визначити актуальну ступінь гіперволемії або ішемії по кожному оці);
  • навантажувальні проби (орієнтований метод діагностування закритокутової глаукоми, з розширенням зіниці і закриття кута передньої камери при розвитку симптоматики, відповідної гострого приступу).
Дивіться також:  Дакріоцистит - причини, ознаки, симптоми і лікування

Що стосується загального дослідження, то воно полягає у проведенні стандартних аналізів (здача крові на цукор і крові для біохімічного аналізу), відвідування терапевта, невролога, ендокринолога, кардіолога та інших фахівців, з чиєю допомогою стане можливим виділення супутньої глаукомі патології в якості основного захворювання.

Лікування

Вилікувати глаукому неможливо, проте можна використовувати терапію, орієнтовану на уповільнення прогресування цього захворювання. Лікування глаукоми народними засобами і самолікування повинні бути повністю виключені, тому як відповідне особливостей захворювання, його перебігу і загальній картині лікування може бути призначене тільки лікарем. Виділимо основні його види:

  • Місцеве лікування. Застосовуються похідні простагланидов, за рахунок яких забезпечується можливість збільшення відтоку внутрішньоочної рідини, бета-блокатори, дія яких спрямована на зниження процесу вироблення вологи. Також застосовуються миотики (в лікуванні закритій глаукоми), дія яких звужує зіницю, а також дозволяє кореня райдужки зрушити від кута передньої камери, в результаті чого він відкривається. Застосовуються і інгібітори карборангидразы – їх дія сприяє зниженню вироблення внутрішньоочної рідини.

На початку лікування вибирається один з перерахованих препаратів (часто починають з похідних простагланидов). При відсутності необхідного ефекту лікування доповнюють іншими препаратами, наприклад, бета-блокаторами. Повторимося, що лікування призначається виключно лікарем, як мінімум з тієї причини, що деякі з препаратів володіють токсичністю, а також ряд протипоказань до застосування.
В постійному режимі використовують гіпотензивні краплі, за рахунок яких сповільнюється розвиток захворювання.

  • Нейропротекторы. Вони в лікуванні необхідні з-за поразки глаукомою нервової тканини. Нейропротекторы бувають прямими і непрямими (сприяють поліпшенню мікроциркуляції, а також опосередкованим чином впливають на нейрони). Прямі нейропротекторы – це вітаміни груп A, B, C, нейропептиди, гистохром; непрямі нейропротекторы – ноотропи, гіпохолестеринемічні препарати, теофілін тощо Медикаментозна терапія необхідна до проходження в умовах стаціонару один-два рази на рік.
  • Фізіотерапевтичне лікування. Полягає у використанні методів такого типу як магнітотерапія, лазерна терапія, електростимуляція (орієнтована на вплив на зоровий нерв).

У разі відсутності ефективності від застосування медикаментозної терапії, призначається хірургічне лікування, яке, в свою чергу, може бути традиційним або лазерним.

Лазерне лікування може застосовуватися в двох видах. Так, це лазерна иридэктомия, при якій в райдужці робиться отвір, а також трабекулопластика – в цьому випадку чиниться вплив дозволяє поліпшити проникність трабекули.

Що стосується традиційного хірургічного лікування, то воно може застосовуватися в різних варіантах. Так, найчастіше застосовується синутрабекулэктомия, при якій формується додатковий шлях відтоку під кон’юнктиву рідини, звідки вона, в свою чергу, всмоктується в подальшому вже в тканини, що оточують цю область. Не виключається можливість застосування і інших операцій. Так, це иридоциклоретракция, в процесі якої проводиться розширення кута передньої камери, ціклокоагуляція, вплив при якій дозволяє знизити вироблення рідини і синусотомия, при якій забезпечується можливість поліпшення відтоку.

Ускладнення глаукоми полягають не тільки в сліпоті, але і до видалення ока (при термінальній хворої стадії захворювання). Враховуючи це виділимо знову: народні засоби для лікування глаукоми в будь-якому їх вигляді неефективні, самолікування також повинно бути виключено! Обидва ці варіанту лише призводять до втрати часу, при якому сама хвороба, тим часом, продовжує прогресувати і, відповідно, посилюватися.

Профілактика глаукоми полягає в систематичному відвідуванні офтальмолога, до нього ж слід звернутися при появі симптомів, що вказують на можливу актуальність цього захворювання.