Хронічний гінгівіт: види, причини, симптоми, лікування

Хронічний гінгівіт – вважається одним з найбільш поширених уражень ясен і полягає в протіканні в них запалення. Для недуги немає обмежень щодо вікової категорії та статевої приналежності. Джерелом такої хвороби може стати широкий спектр факторів – починаючи від способу життя людини і закінчуючи перебігом хвороб, що вражають органи травної системи.

Хронічна форма гінгівіту володіє специфічною симптоматикою, яка яскраво виражається в період загострення. До основних симптомів варто віднести почервоніння або гіпертрофію ясен, кровоточивість під час гігієни рота та неприємний запах з ротової порожнини.

Правильний діагноз встановлюється пародонтологом на підставі інформації, отриманої під час проведення первинної діагностики та огляду порожнини рота пацієнта. Лікування запалення ясен включає в себе прийом ліків і фізіотерапевтичні процедури. Однак у деяких випадках показане проведення стоматологічної операції.

Міжнародна класифікація захворювань МКБ-10 виділяє для подібної патології окреме значення – До 05.1.

Етіологія

Основним фактором розвитку запального процесу в яснах є скупчення патологічної мікрофлори, яка накопичується в зубних відкладеннях. Найбільш часто це відбувається при недостатньому догляді за ротовою порожниною.

Тим не менш клініцисти виділяють і інші причини формування недуги, які представлені:

  • недостатнім надходженням в організм вітамінів;
  • неправильним прикусом у дорослого або дитини;
  • утворенням зубного каменю;
  • неповноцінним видаленням зубного нальоту;
  • патологіями органів травної системи або будь-якими іншими хронічними хворобами;
  • регулярними механічними пошкодженнями ясен, наприклад, жорсткої зубною щіткою;
  • близьким розташуванням стоматологічних одиниць;
  • відсутністю антагоністів;
  • неправильно встановленими пломбами або брекетами, травмуючими шкіру;
  • неякісним протезуванням зубів;
  • багаторічним пристрастю до шкідливих звичок, зокрема до выкуриванию сигарет;
  • постійним диханням через ротову порожнину;
  • тривалим впливом іонізуючого випромінювання на ясна;
  • отруєнням організму лікарськими препаратами або солями важких металів;
  • вживанням в їжу надмірно гарячих страв або напоїв;
  • повною відсутністю або неадекватним лікуванням гострого перебігу гінгівіту;
  • гормональними порушеннями, а саме перебігом цукрового діабету, статевим дозріванням підлітків, періодом виношування дитини або клімаксом;
  • інфекційні, алергічні або системними захворюваннями, вражаючими шкірний покрив;
  • перенесеною раніше вульгарною пузырчаткой, системним червоним вовчаком або червоним лишаєм.

Всі вищевказані фактори приводять до того, що на тлі запалення відбувається поступове розростання тканин ясен, що в запущених випадках призводить до повного закриття зуба.

Дивіться також:  Центральна оклюзія: причини, ознаки, симптоми і лікування

Основну групу ризику складають особи старше шістдесяти років – у цієї категорії подібне захворювання діагностується в 90% випадків. Примітно те, що представниці жіночої статі страждають від такої хвороби в кілька разів рідше, ніж чоловіки.

Класифікація

Хронічний гінгівіт може протікати в різних формах, які будуть відрізнятися своєю симптоматикою і тактикою терапії. Таким чином, запальний процес у яснах буває:

  • атрофічний – характеризується тим, що скорочує розміри десни, а ознаки запалення можуть повністю бути відсутнім. Така різновид гінгівіту вважається початковою формою пародонтозу;
  • хронічний катаральний гінгівіт – вважається найбільш легкою формою перебігу такого недуги. Це обумовлюється тим, що в патологію залучається лише верхній шар пародонту. Нерідко розвивається у дітей на фоні прорізування молочних зубів;

  • Хронічний катаральний гінгівіт

  • десквамативний – часто є алергічним відповіддю організму на тривалий прийом медикаментів або дратівливих продуктів, а також на застосування гігієнічних засобів;
  • хронічний гіпертрофічний гінгівіт – має яскраво виражену і неприємну симптоматику. Відсутність лікування призводить до того, що воспалившаяся десна повністю покриває зуб;
  • виразково-некротичний – у переважній більшості випадків відноситься до гострого гінгівіту, однак вкрай рідко розвивається і при хронічному перебігу. Такий тип хвороби передбачає хірургічне висічення уражених ділянок десни.

У залежності від ступеня залучення частин десни хронічний гінгівіт буває:

  • легкого ступеня – вражена лише міжзубна десна, тобто сосочок
  • середнього ступеня тяжкості;
  • важкого ступеня – у патологічний процес залучені всі частини ясен, а саме сосочок, маргінальна і альвеолярна зона.

За поширеністю запального процесу в яснах розрізняють:

  • хронічний генералізований гінгівіт – хвороба поширюється на слизовий шар альвеолярного відростка всіх зубів як верхньої, так і нижньої щелепи;
  • хронічний запальний гінгівіт – запалення охоплює певну групу зубів.

Симптоматика

Клінічна картина залежатиме від форми і стадії розвитку захворювання.

Слід зазначити, що хронічний генералізований катаральний гінгівіт може тривалий час протікати абсолютно безсимптомно. Тим не менше серед ознак варто виділити:

  • набряк слизової оболонки ясен;
  • почервоніння або синюшність;
  • кровотеча при чищенні зубів або під час вживання грубої їжі;
  • неприємний запах з ротової порожнини;
  • скупчення зубного нальоту;
  • формування зубного каменю;
  • пульсуючі болі в яснах;
  • поява білого нальоту на язиці;
  • незначне нездужання;
  • підвищену чутливість зубів.
Дивіться також:  Мікрогнатия щелепи: причини, симптоми і лікування

Гіпертрофічний або хронічний гіперпластичний гінгівіт має такі ознаки:

  • розростання тканин ясен;
  • зміна в більшу сторону обсягу міжзубних сосочків;
  • набряклість і почервоніння ясен;
  • слабовиражений больовий синдром;
  • виділення крові під час гігієнічних процедур або при трапезі – варто зазначити, що хронічний простий маргінальний гінгівіт не має такої ознаки;
  • щільність ясен;
  • формування неправдивих пародонтальних кишень.

Симптоматика десквамативной різновиди недуги представлена:

  • появою еритематозних плям, що характеризуються набряком;
  • утворенням пухирців, наповнених серозно-геморагічною рідиною;
  • оголенням підлягають тканин і кровоточивістю;
  • появою болю при натисканні на ясна.

Для атрофічній різновиди запалення властиві наступні ознаки:

  • підвищена чутливість ясен до холодної або гарячої їжі і напоїв;
  • зморщування десни;
  • поступове оголення шийки зуба.

Клінічна картина при виразково-некротичному типі хвороби представлена:

  • болем і свербінням ясен;
  • зміна обсягів регіональних лімфатичних вузлів;
  • утворенням виразок на міжзубних сосочках;
  • зростанням показників температури тіла;
  • підвищене слиновиділення.

Якщо хронічний гінгівіт був викликаний отруєнням солями важких металів, то будуть виражатися такі симптоми:

  • поява на десневом краї облямівки темного відтінку;
  • рясне виділення слини;
  • постійна присутність металевого присмаку;
  • освіта мікроабсцеси;
  • поширення запального процесу на небо;
  • ознаки стоматиту.


Симптоми хронічного гінгівіту

Для уповільненого перебігу гінгівіту характерно раптове загострення, поступове згасання симптоматики і тривалий період ремісії, що може тривати до двох років.

Діагностика

При виникненні вищезгаданих симптомів необхідно звернутися за допомогою до стоматолога або пародонтолога. Саме такі фахівці зможуть поставити правильний діагноз і визначити тактику того, як лікувати хронічний гінгівіт.

Первинна діагностика передбачає здійснення таких заходів:

  • вивчення клініцистом історії хвороби і життєвого анамнезу пацієнта – для встановлення можливого етіологічного фактора;
  • візуальний і інструментальний огляд ротової порожнини – при цьому оцінюється стан слизової ясен і зубів. Крім цього, лікар звертає увагу на тип прикусу, наявність і стан зубних протезів, брекетів або пломб, а також на наявність зубного каменю або карієсу;
  • детальний опитування хворого чи його батьків – для визначення часу появи першого та ступеня вираженості симптоматики. Це дуже важливо, оскільки катаральний гінгівіт у дітей і дорослих може дуже довго протікати абсолютно безсимптомно.
Дивіться також:  Пародонтоз - причини, симптоми, лікування

Інструментальні методи діагностики обмежуються здійсненням:

  • рентгенівського знімка зуба – вкаже на ступінь тяжкості перебігу патологічного процесу;
  • зондування ясенної борозенки – покаже присутність кровоточивості, відсутність помилкових ясенних кишень і нерухомість зуба.

Для того щоб точно встановити причину того, чому з’явився хронічний гінгівіт пацієнту необхідні консультації таких фахівців:

  • ендокринолог та ревматолог;
  • гастроентеролог і інфекціоніст;
  • дерматолог і алерголог.

Лікування

Усунення подібної недуги вимагає проведення цілого комплексу терапевтичних заходів, а саме:

  • санація ротової порожнини;
  • зняття зубних каменів, відкладень або карієсу;
  • видалення зубів, піддалися руйнуванню;
  • ліквідація аномалій прикусу;
  • нейтралізація дефектів, отриманих в ході пломбування або протезування;
  • заміна протезів;
  • пластична операція вуздечки губ або мови.

Також лікування хронічного гінгівіту включає в себе:

  • професійну гігієну ротової порожнини;
  • обробку внутрішньої оболонки рота антисептичними речовинами;
  • полоскання рота відварами на основі ромашки, евкаліпта і кори дуба – це потрібно робити після кожної трапези і гігієнічних процедур;
  • пародонтологічні аплікації на ясна.

Завдяки всім вищевказаним консервативним методам проводять успішне лікування хронічного катарального гінгівіту, а в інших випадках вдаються до:

  • прийому антибактеріальних речовин та імуномодуляторів;
  • масажу ясен;
  • лікарського електрофорезу;
  • лазерної терапії і УФО;
  • діатермокоагуляції або кріодеструкції розростань десни;
  • гінгівектомії – це операція, спрямована на висічення ураженої ділянки десни.

Профілактика і прогноз

Щоб запобігти розвитку такого захворювання, як хронічний гінгівіт, рекомендується:

  • повністю відмовитися від згубних пристрастей;
  • приймати в їжу тільки теплі страви та напої;
  • своєчасно лікувати захворювання нестоматологічного характеру, які можуть призвести до розвитку запалення в яснах;
  • кілька разів на рік відвідувати стоматолога для профілактичного огляду або усунення зубних каменів і карієсу.

Найбільш сприятливим прогнозом має хронічний катаральний гінгівіт, але без виявлення причини появи недуги висока ймовірність його рецидиву. Повністю вилікувати атрофічний гінгівіт неможливо, комплексна терапія дозволяє лише сповільнити процес поширення атрофії.

Результат хронічного гінгівіту, який сформувався на тлі іншої недуги, повністю залежить від джерела і стадії перебігу запалення.

Варто зазначити, що відсутність лікування такої хвороби загрожує розвитком періодонтиту, пародонтозу або повною втратою зубів.