Паратиф А, В і С: причини, симптоми і лікування

Паратиф — гостре інфекційне захворювання, яке відрізняється ураженням тонкого кишечника. Провокатором виступає кишкова бактерія роду сальмонел. Переносники паратифу А — хворі і бактеріовиділювачі, при паратифі В переносником може бути велика рогата худоба.

Захворювання характеризується інтоксикацією організму, бактеріємією, збільшенням селезінки і печінки, можливі розеолезние висипання на шкірному покриві.

Паратиф А і Б, черевний тиф класифіковані до однієї групи захворювань з-за подібних ознак прояву. Патологічний стан спостерігається у 0,02 % з 100 000 населення. Чоловіки від 15 до 45 років хворіють значно частіше.

Захворювання має сезонний характер, частіше епідемія починається в липні, закінчується у жовтні – листопаді.

Етіологія

Збудником при паратифі А виступає сальмонела paratyphi, при паратифі В — сальмонела Schottmuelleri.

Бактерія потрапляє через слину, сечу або кал хворого в продукти харчування. Через продукти харчування, воду, предмети вжитку бактерія виявляється в організмі здорової людини. Переносники виділяють бактерії сальмонели в навколишнє середовище весь період клінічних проявів та ще кілька тижнів після.

Сальмонела здатна викликати запальні процеси в лімфовузлах кишечника, куди потрапляє через кишковий тракт. Якщо у людини слабка імунна система, бактерія далі переходить у кров, а звідти — у внутрішні органи, де і розвиваються вогнища ураження.

У людини сприйнятливість до захворювання висока, після лікування залишається типоспецифічний імунітет. Якщо паратиф А відзначається значно частіше у країнах Африки та Південно-Східної Азії, паратиф В проявляється незалежно від регіону.

Під час токсичній стадії паратифу перфорація кишечнику настає від 1 % до 10 % випадків.

Класифікація

Захворювання прийнято класифікувати залежно від збудника:

  • А (код за МКХ-10 А. 01.2);
  • (Код за МКХ-10 А. 01.3);
  • З (код за МКХ-10 А. 01.4).

Додаткову класифікацію захворювання дослідники не виявили.

Дивіться також:  Папіломавірус (ВПЛ): причини, симптоми, лікування папіломавірусної інфекції

Симптоматика

Паратиф відрізняється поступовим проявом симптоматики у дорослої людини. У дитини симптоми, як правило, проявляються раптово.

Інкубаційний період при паратифі А має такі ознаки:

  • нежить;
  • кашель;
  • герпес на губах;
  • гіперемія обличчя;
  • фебрильна температура;
  • висипання на шкірному покриві.

Часто захворювання має протягом середньої тяжкості, однак при ускладненнях можливо кишкова кровотеча, перфорація кишки, бронхопневмонія. Захворювання часто рецидивує.

Інкубаційний період при паратифі В відрізняється:

  • яскраво вираженим ознобом;
  • пітливістю;
  • больовими відчуттями в м’язах;
  • висипаннями на шкірному покриві.

Перебіг захворювання може бути ускладненим, супроводжуватися септичними ознаками гнійного менінгіту, менінгоенцефаліту, септикопіємії.

Якщо відбулося зараження паратиф через воду, хвороба прогресує поступово, однак, якщо збудник потрапив в організм з продуктами харчування, спостерігаються неприємні ознаки дисфункції шлунково-кишкового тракту. На наступному етапі відбувається поширення процесу на інші органи людського організму.

Діагностика

Щоб правильно діагностувати захворювання, фахівцю необхідно:

  • провести огляд хворого;
  • вивчити анамнез;
  • дізнатися про скарги.

Пропонуються наступні лабораторні дослідження:

  • бактеріальний посів крові;
  • загальний аналіз крові;
  • загальний аналіз сечі;
  • бактеріальний посів сечі;
  • бактеріальний посів калових мас.

Діагностика серологічним шляхом здійснюється з допомогою РНГА, на 5 – 6 день перебігу захворювання має позитивні результати.

Щоб правильно діагностувати захворювання, його потрібно диференціювати з такими проблемами:

  • висипний тиф;
  • малярія;
  • бруцельоз;
  • лістеріоз;
  • запалення легенів;
  • сепсис;
  • туберкульоз;
  • лімфогранулематоз.

При своєчасній діагностиці і грамотному лікуванні можна уникнути неприємних ускладнень.

Лікування

Лікування паратифу передбачає наступне:

  • медикаментозні препарати;
  • дотримання дієти;
  • хірургія.

Під час лікування лікарськими препаратами призначаються антибіотики:

  • Ампіцилін;
  • Амоксицилін;
  • Цефалоспорин;
  • Цефтриаксон;
  • Цефіксим.

Якщо збудник паратифу має стійкість до антибактеріальних препаратів, можливе призначення Хлорамфеніколу. Для видалення симптоматики використовуються регідратаційні суміші, засоби для поліпшення роботи серцево-судинної системи.

При регулярному розладі кишечнику використовується дієта стіл № 4, при якій вітається вживання таких продуктів:

  • нежирні сорти м’яса;
  • супи на знежиреному бульйоні;
  • нежирні сорти риби;
  • яйця, зварені некруто;
  • протерті свіжі яблука;
  • зелений чай, кави, какао на воді;
  • прісний протертий сир;
  • варені овочі;
  • рисова, вівсяна або гречана крупи.
Дивіться також:  Мікоплазмоз - причини, симптоми, лікування


Правила живлення на дієті №4

Категорично забороняється:

  • наваристі бульйони;
  • пшенична, перлова, ячна крупи;
  • десерти;
  • молоко та молочні продукти;
  • жирні сорти м’яса або риби;
  • холодні напої.

Однак після нормалізації температури тіла рекомендують переходити до дієти стіл № 13. Розширення раціону виробляється поступово.

Якщо у людини діагностовано кишкова кровотеча, рекомендується:

  • дотримувати строгий постільний режим;
  • прикладати холод на область живота;
  • отримувати вітаміни С і К;
  • отримувати гіпертонічний розчин хлориду натрію внутрішньовенно.

Хірургічне втручання використовують в крайніх випадках, наприклад, при перфорації кишки.

При інфекційно-токсичному шоці використовують методику керованої гемодилюції, вводять:

  • колоїди;
  • вазоактивні препарати;
  • глюкокортикостероїди.

Після завершення лікування хворий повинен спостерігатися у клініциста протягом трьох місяців.

Прогноз захворювання сприятливий: при повноцінному і своєчасному лікуванні очікується повне одужання, використовується вакцинація для профілактики розвитку збудника паратифу. Однак у разі ускладненого перебігу прогноз менш сприятливий.

Профілактика

Щоб уникнути зараження, рекомендується:

  • дотримуватися щоденну гігієну;
  • продукти харчування попередньо промивати водою;
  • вживати воду з перевірених джерел.

Працівникам організацій харчової промисловості необхідно проходити регулярні профілактичні обстеження з метою виявлення збудника. У разі виявлення захворювання працівникам громадського харчування необхідно відмовитися від роботи з продуктами харчування.

Головне — вчасно звернутися до лікаря при перших симптомах нездужання, а не намагатися вирішити проблему підручними способами.