Синдром верхньої порожнистої вени: причини, симптоми і лікування

Синдром верхньої порожнистої вени – розлад, який представляє собою порушення відтоку венозної крові від верхньої частини тулуба (порушення кровообігу). В основі хвороби лежить здавлення вени або виникнення тромбу, що власне і порушує її відтік від голови, плечей і верхньої половини тіла. Це може спричинити за собою виникнення важких ускладнень, які можуть загрожувати життю людини. Подібне розлад часто діагностується у віці від тридцяти до шістдесяти років (у представників чоловічої статі у декілька разів частіше, ніж у жінок).

Основними клінічними проявами захворювання є виникнення на шкірному покриві синюватого відтінку, формування задишки, зміна тембру голосу, набряклість обличчя і шиї, важке дихання, болі в області грудної клітини, а також непритомний або судорожне стан. До вторинних симптомів відносять зниження гостроти слуху та зору.

Діагностичні заходи включають в себе виконання рентгенографії, УЗДГ, МРТ, КТ та інші інструментальні обстеження грудної клітки. Лікування недуги спрямоване на усунення патології за допомогою проведення хірургічних операцій.

Етіологія

Існує безліч причин формування такої патології, головними з яких є:

  • зовнішнє здавлення вени;
  • формування тромбу;
  • утворення злоякісної пухлини правої легені – основний фактор виникнення такої патології.

Іншими сприятливими факторами можуть бути:

  • пухлини органів травної системи різного характеру, які знаходяться в області діафрагми;
  • онкологія молочної залози;
  • лімфоми і саркоми;
  • меланома.

Крім цього, подібне розлад може спостерігатися при протіканні деяких захворювань. Серед яких:

  • зоб загрудинної області;
  • туберкульоз;
  • серцево-судинна недостатність;
  • патологічний вплив хвороботворних мікроорганізмів;
  • широке різноманітність тромбозів;
  • розростання фіброзної тканини.

Існує ймовірність виникнення недуги в якості відповіді організму на хірургічне втручання, а також від тривалого використання венозного катетера.


Синдром верхньої порожнистої вени

Симптоми

Виникнення характерних ознак обумовлюється зростанням тиску в судинах, а на ступінь їх прояву впливають – швидкість прогресування патологічного процесу і ступінь порушення кровообігу. До основних симптомів захворювання можна віднести:

  • напади сильного головного болю;
  • виникнення задишки не лише при фізичних навантаженнях, але і в стані спокою;
  • трудний процес дихання;
  • болючість в загрудинної області;
  • синюшність шкірного покриву верхньої частини тіла;
  • зміна тембру голосу. Найчастіше він стає охриплим, людина постійно хоче відкашлятися;
  • набряклість обличчя і шиї;
  • постійна сонливість і млявість;
  • поява судом;
  • непритомність.
Дивіться також:  Надшлуночкові тахікардії: види, симптоми і лікування

Вторинними ознаками подібного синдрому є скарги пацієнта на зниження гостроти слуху та зору, виникнення шуму у вухах, а також слухові галюцинації і підвищену сльозоточивість. Інтенсивність прояву симптомів індивідуальна для кожної людини, що обумовлюється швидкістю поширення хвороботворного процесу. Чим більше здавлення вени, тим менше її просвіт, чому ще більше порушується кровообіг.

Діагностика

Діагностичні заходи для встановлення діагнозу «синдром верхньої порожнистої вени» ґрунтуються на проведенні інструментального обстеження пацієнта. Але перед цим лікарю необхідно ознайомитися з історією хвороби, з’ясувати можливі причини формування недуги, а також наявність і ступінь інтенсивності прояву симптомів.

До інструментальних методик діагностики відносять:

  • рентгенографію області грудної клітини. Знімки виконують в кількох проекціях;
  • томографію, зокрема комп’ютерну, спіральну і МРТ;
  • флебографію – здійснюють для виявлення місця локалізації хвороботворного процесу;
  • УЗДГ вен, таких як сонні і надключичні;
  • бронхоскопія – допоможе визначити причини формування хвороби, з обов’язковим здійсненням біопсії;
  • лабораторні дослідження мокротиння.

При необхідності призначають діагностичну торакоскопію, медиастиноскопию і консультацію офтальмолога, під час корою проводиться вимірювання внутрішньоочного тиску. Крім цього, необхідно диференціювати цю патологію із застійною серцевою недостатністю. Після отримання всіх результатів обстеження лікар призначає найбільш ефективну для кожного пацієнта тактику лікування.

Лікування

Загальні лікувальні заходи для всіх пацієнтів складаються з постійної інгаляції кисню, прийому седативних лікарських препаратів, діуретиків і глюкокортикоїдів, дотримання низькосолевої дієти і постільної режиму.

Подальше лікування для кожного пацієнта індивідуально і залежить від причин виникнення такого синдрому:

  • якщо захворювання було викликано онкологією правого легкого, метастазами або іншими злоякісними новоутвореннями, то пацієнтам призначають хіміотерапію або променеве лікування;
  • у випадках формування хвороби на тлі тромбозу, проводять тромбэктомию, нерідко з видаленням ураженої частки порожнистої вени з подальшим встановленням гомотрансплантата.
Дивіться також:  Транспозиція магістральних судин: причини, симптоми і лікування

При неможливості проведення радикальних хірургічних операцій призначаються інші способи лікування, спрямовані на відновлення відтоку венозної крові:

  • видалення доброякісного новоутворення області середостіння;
  • обхідного шунтування характеру;
  • черезшкірну балонну ангіопластику;
  • стентування верхньої порожнистої вени.

У більшості ситуацій лікування хвороби поступове і поетапне, але іноді може знадобитися екстрена виконання операції. Це необхідно при:

  • гострої серцевої недостатності, яка може спричинити за собою зупинку серця;
  • явному скруті виконання дихальних функцій;
  • ураженнях головного мозку.

Специфічної профілактики такого захворювання не існує. Прогноз захворювання залежить від причин виникнення такого розладу і своєчасно розпочатої терапії. Усунення факторів прогресування дозволяє повністю позбутися синдрому. Гострий перебіг хвороби може стати причиною швидкої загибелі людини. Якщо хвороба була викликана запущеною формою онкології – прогноз вкрай несприятливий.