Сльозоточивість очей: причини і лікування сльозотечі

Сльозоточивість – симптом певного патологічного процесу, який характеризується підвищеною кількістю виділення рідини з слізних залоз. Нерідко такий симптом провокує різь в очах, яка може супроводжуватися болем і підвищеною сприйнятливістю до світла. Лікування повинно здійснюється тільки після точної постановки діагнозу і виявлення первопричинного фактора.

Етіологія

Клініцисти виділяють наступні можливі етіологічні чинники розвитку даного симптому:

  • запальні зміни на рогівці ока;
  • кон’юнктивіт;
  • психологічні фактори – сильний стрес, тривалі нервові перенапруження, психосоматика;
  • алергічні реакції;
  • захворювання грибкової природи;
  • механічне пошкодження ока, попадання стороннього тіла;
  • вікові зміни;
  • окуляри або контактні лінзи, які не підходять за розміром;
  • простудні захворювання.

Слід зазначити, що саме алергічні реакції найчастіше є причиною сльозоточивості очей. Використання будь-яких крапель на свій розсуд, без рекомендацій лікаря, може призвести до розвитку серйозних ускладнень.

Симптоматика

До загальній клінічній картині, в цьому випадку, можна віднести наступне:

  • різь в очах;
  • світлобоязнь;
  • погіршення зору.

Слід розуміти і те, що в залежності від первопричинного фактора, загальна клінічна картина буде доповнюватися специфічними ознаками.

Якщо сльозотеча обумовлено інфекційним процесом, то можливо прояв таких симптомів:

  • субфебрильна температура тіла;
  • почервоніння шкіри навколо очей;
  • ознаки загальної інтоксикації організму.

Сльозоточивість очей, обумовлена алергічною реакцією, може доповнюватися такими характерними ознаками:

  • різь в очах;
  • слабкість, апатія;
  • можливе підвищення температури;
  • кашель і нежить без видимої на те причини;
  • місцевий свербіж і печіння.


Симптоми алергії

Як правило, усунення провокуючого фактора, симптоматика зникає, або стає менш інтенсивною.

Якщо причиною розвитку даного симптому став кон’юнктивіт, то можливо прояв такої симптоматики:

  • сильна сльозотеча;
  • різь в очах;
  • різка реакція на світло, навіть тьмяний;
  • субфебрильна температура тіла.

Подібна клінічна картина може спостерігатися і при ураженні органів зору кліщем-демодекс. Однак слід зазначити і те, що точно підтвердити цей етіологічний фактор можна лише після проведення лабораторно-інструментальних методів обстеження.

Дивіться також:  Сухість у носі: причини, ознаки, лікування, як прибрати

Якщо сльозоточивість і різь в очах обумовлені гострим респіраторним захворюванням, клінічна картина проявляється наступним чином:

  • лихоманка;
  • закладеність носа, нежить;
  • головний біль;
  • ломота в тілі;
  • біль у горлі, кашель.

Незважаючи на те, що клінічна картина однозначна, для постановки точного діагнозу слід звернутися до лікаря, а не займатися самолікуванням.

Діагностика

При наявності такого симптому без додаткових ознак слід звертатися до офтальмолога. Якщо є додаткова клінічна картина, то спочатку слід звернутися за консультацією до терапевта, який при необхідності перенаправить пацієнта до профільного медичного фахівця або ж лікування буде проходити спільно.


Офтальмологічне обстеження

Для постановки точного діагнозу можуть призначатися наступні лабораторно-інструментальні методи обстеження:

  • забір крові та сечі для загального аналізу;
  • біохімічний аналіз крові;
  • тест на наявність алергену;
  • офтальмологічні обстеження;
  • мазок з кон’юнктиви.

На підставі одержаних результатів обстеження, лікар поставить точний діагноз і призначить правильне лікування.

Лікування

Програма терапії залежить від встановленого первопричинного фактора. Медикаментозна терапія може включати в себе наступне:

  • очні краплі від сльозоточивості очей;
  • антибіотики;
  • противоалергенні препарати;
  • нестероїдні протизапальні препарати.

Дозування, тривалість і режим прийому медикаментів, в тому числі і крапель, призначає тільки лікар. Самовільно вносити коригування в курс терапії, навіть якщо помітно істотне поліпшення, не можна.

Як правило, терапія проводиться консервативними методами. Хірургічне втручання проводиться тільки в тому випадку, якщо розвиток симптому спровоковано механічним ушкодженням органа зору.

У цьому випадку, не можна виділити специфічні методи профілактики. При наявності такого симптому слід звернутися за медичною допомогою, а не робити спроби усунути патологію самостійно.