Стафілокок — причини, ознаки, симптоми, лікування

Стафілококова інфекція є узагальненим варіантом визначення захворювань, провокованих впливом стафілокока. Враховуючи той факт, що стафілококові інфекції вкрай стійкі до застосовуваної в їх адресу терапії з використанням антибіотиків, серед гнійно-запальних захворювань стафілокок, симптоми якого можуть вказувати на запальний процес у будь-якому органі, займає перше місце.

Загальний опис

Стафілококи являють собою малорухливого типу округлі бактерії, основною областю зосередження яких стають слизові оболонки та шкіра людини. Як правило, їх наявність не провокує виникнення будь-яких проблем, однак через актуальності для організму, ослаблення його захисних сил саме стафілококи можуть викликати ряд самих різних захворювань.

Найбільшою мірою стафілококу схильні вагітні та жінки, а також новонароджені. Крім цього, враховуючи специфіку стану організму, предрасполагающую до розвитку на тлі стафілокока захворювань, сюди також належать пацієнти з патологіями хронічного масштабу і з низьким рівнем імунітету.

По праву стафілокок визначають як «лікарняному» інфекції, що, відповідно, пояснюється буквально масовим ураженням пацієнтів, що знаходяться в умовах лікувальних установ.

Види стафілококу

Найбільш небезпечними видами стафілокока є сапрофітний стафілокок епідермальний стафілокок і золотистий стафілокок.

Сапрофітний стафілокок заселяється в рамках слизової сечівника, нерідко будучи основною причиною виникнення циститу у жінок. Стафілокок епідермальний може мешкати в різних областях слизових і шкірних покривів.

Що примітно, з эпидермальным стафілококом організм людини в здоровому його стані справляється без праці, в той час як для людей, що знаходяться, наприклад, в умовах реанімаційних відділень з відповідним станом організму він, опиняючись усередині тіла, провокує важкі захворювання. Зокрема до них можна віднести зараження крові (або сепсис), області запалення внутрішньої оболонки серця (або ендокардит), а також ряд інших, не менш серйозних патологій.

Золотистий стафілокок є найбільш критичним в масштабах впливу на організм людини. Поразка цим видом стафілокока може торкнутися самі різні органи, більше того, саме цей стафілокок може спровокувати чи не сотні різних за специфікою захворювань, починаючи від найпростіших у своєму протязі і закінчуючи тими з них, результат яких є для хворого летальним. Золотистий стафілокок володіє рядом своєрідних «пристосувань», з чиєю допомогою забезпечується можливість протистояння захисним механізмам, якими, в свою чергу, має організм людини.

Читати докладніше: золотистий стафілокок.

Хотілося б зауважити, що крім виділеної класифікації, стафілококи також існують у декількох підвидів (штами), чиє відмінність один від одного полягає в різниці характерних для них властивостей. Таким чином, провокуючи одні і ті ж види захворювань, такі штами визначають різні варіанти клінічної картини для кожного пацієнта.

Важливою особливістю є значна життєздатність стафілококів, яка може складати близько до півроку у висушеному вигляді, також не гинуть вони і в результаті заморожування з наступним відтаванням. Вплив прямого сонячного світла також визначає їх стійкість до подібних умов.

Здатність до відтворення токсинів безпосередньо визначає хвороботворні особливості стафілококів. До таких токсинів зокрема відноситься ексфоліатин, за рахунок впливу якого відбувається пошкодження клітин шкіри, ентеротоксин, що провокує симптоматику, характерну для харчових отруєнь, а також лейкоцидину, за рахунок впливу якого відбувається руйнування лейкоцитів.

Дивіться також:  Анаеробна інфекція: причини, симптоми і лікування

Стафілококами також виробляються і ферменти, які, як ми відзначали вище, і допомагають їм захистити себе від дії механізмів імунної системи організму людини, одночасно з цим вони ж забезпечують можливість збереження стафілококів в тканинах організму з подальшою можливістю поширення.

В якості джерела поширення цієї інфекції може бути хвора людина, так і носій інфекції (безсимптомний), причому такими носіями за певними даними є близько більше 40% людей, абсолютно здорових. Вони можуть виступати в якості носіїв будь-якого штаму стафілокока.

Воротами для потрапляння інфекції служать різного типу ушкодження шкіри (у т. ч. і мікроушкодження), слизова оболонка дихальних шляхів. Визначальним фактором для розвитку стафілококової інфекції стає ослаблений імунітет при досягненні такого результату за рахунок вживання тих чи інших медпрепаратів (ними можуть бути антибіотики, імунодепресанти тощо). Не виключається також і наявність хронічних захворювань (захворювання щитовидної залози, цукровий діабет тощо), вплив факторів несприятливого типу впливу з боку навколишнього середовища.

Особливості імунної системи визначають найбільш складний перебіг стафілококової інфекції у дітей категорії раннього віку, а також у літніх людей.

Стафілокок: симптоми

Виходячи з особливостей галузі впровадження стафілококової інфекції, визначаються, відповідно, і конкретні клінічні прояви, свою роль, звичайно, відіграє і ступінь агресивності, притаманна конкретній різновиди стафілокока поряд з актуальною ступенем зниження імунітету.

Одним з найпоширеніших видів шкірних гнійних захворювань є піодермія. Якщо мова йде про стафілококової піодермії, то для неї характерне ураження шкіри в рамках гирл волосся. Поверхневі ураження призводять до розвитку фолликулита, прояви якого зводяться до утворення невеликого розміру гнійників, пронизана волосом через його центр.

Якщо поразка є більш глибоким, то тут вже розвивається фурункул, який являє собою запалення гнійно-некротичного характеру у вигляді волосяного мішечка в комплексі з оточуючими тканинами. Також більш глибокого типу ураження можуть проявлятись у вигляді карбункула, утвореного у вигляді запалення шкіри в комплексі з підшкірною клітковиною, що оточує групу волосяних мішечків.

Найчастіше подібні утворення у вигляді фурункулів і карбункулів зосереджуються з боку задніх поверхонь сідниць, стегон і шиї. Особливо небезпечним є поява таких утворень в області обличчя, бо як особливості кровообігу в даному випадку можуть призвести до занесення стафілококової інфекції в мозок, на тлі чого згодом відбувається розвиток менінгіту або абсцесу мозку.

В якості іншого прояви, властивого стафілококової інфекції, виступає хвороба Ріттера, яку інакше також визначають як синдром «ошпаренной шкіри». Як правило, відзначається цей синдром у новонароджених, а також у категорії дітей раннього віку. Прояви цього захворювання мають певну схожість зі скарлатиною (з частини прояви висипки) або з бешиховим запаленням.

Однією з форм прояву стафілококової інфекції також є і епідемічна пухирчатка, яка, до речі, виступає в якості наочного результату впливу зазначеного нами трохи вище эксфолиатина (токсину, що виробляється інфекцією). Пухирчатка супроводжується відшаруванням в значних розмірах пластів поверхневих шарів шкіри, в результаті чого на місці цих пластів утворюються великі бульбашки.

Дивіться також:  Сонна хвороба - форми, причини, симптоми і лікування африканського трипаносомоза

Флегмони, абсцеси – такі поразки також зачіпають глибинні шари підшкірних тканин при подальшому їх гнійному розплавлюванні. Абсцес відрізняється від флегмони зокрема тим, що при ньому запалення обмежено лише капсулою, яка перегороджує згодом шлях до поширення цього процесу, при флегмоні ж, навпаки, відбувається його розповсюдження вздовж тканин. Відповідно, флегмона з актуальних для неї гнійним запаленням є більш небезпечним проявом стафілококової інфекції.

В якості наступного прояви розглянутої інфекції також можна відзначити і стафілококову пневмонію, яка, незважаючи на рідкість власного появи, все-таки не може бути виключена як мінімум через стійкості до впливу антибіотиків стафілококів, а також унаслідок властивих цьому виду пневмонії особливостей перебігу.

Спровокована даною інфекцією пневмонія протікає досить важко і характеризується вираженістю інтоксикації, болями в грудях, що з’являються на тлі ураження плеври, а також задишкою. Тканини легень у випадку з цим захворюванням мають безліччю осередків, які згодом підлягають розплавлення з формуванням абсцесів. Не виключається прорив цих абсцесів безпосередньо в плевральну область з утворенням тут емпієми.

При попаданні в головний мозок через вогнища пазух носа або інші ділянки обличчя, стафілококова інфекція провокує розвиток абсцесу, а також гнійного менінгіту. Як правило, утворюються абсцеси мають дрібні розміри, їх локалізація має розосереджений характер. Що стосується менінгіту, то він в частих випадках є вторинним, виникаючи самостійним чином в результаті попадання в кров значної кількості стафілококів. Актуальне ураження головного мозку супроводжується головними болями і розладами неврологічного типу, свідомість порушується, з’являються епілептичні припадки.

Під впливом стафілококової інфекції також може розвинутися тромбофлебіт області поверхневих вен мозку, що, в свою чергу, проявляється додатково у вигляді важких неврологічних порушень.

Порядку в 95% випадків саме стафілокок призводить до такого захворювання, як остеомієліт, при якому запалюється кістковий мозок. За рахунок цього запалення поразки і подальшому руйнуванню піддаються всі кісткові шари, при цьому часто відбувається прорив гнійного вогнища назовні. В якості основного ознаки остеомієліту виділяють виражену болючість в ураженій області. Дещо пізніше до цього процесу долучається й набряклість, локализуемая в області над запаленням, в свою чергу це призводить до формування гнійних свищів. Якщо ураженню піддаються суглоби, тоді вже актуальності набувають гнійні артрити, що часто протікає при ураженні колінних і тазостегнових суглобів.

Не виключається серед можливих варіантів розвитку стафілококової інфекції ураження внутрішньої оболонки і клапанів серця, що визначається як ендокардит і вказує на статистику смертності досить високими показниками, що сягають близько 60%.

При попаданні стафілокока з кров’ю до серця починається стрімке руйнування їм серцевого клапана, в результаті чого з’являються виражені ускладнення у формі закупорки периферичних артерій, розвитку абсцесу міокарда, а також серцевої недостатності.

З-за впливу токсинів, що продукуються стафілококової інфекцією, захворювання, викликані нею, в деяких випадках визначають групу інтоксикацій, до яких зокрема відноситься токсичний шок, а також харчової токсикоз.

Дивіться також:  Дикроцелиоз: причини, ознаки, симптоми і лікування

Появи токсичного шоку передує потрапляння особливо агресивних видів токсинів в кров, в результаті дії яких різко падає артеріальний тиск, хворого починає лихоманити, у нього відзначається виражена біль в животі та нудота. З’являється головний біль та пронос, свідомість порушується. Дещо пізніше до комплексу цієї симптоматики додається плямиста висипка.

Що стосується харчового токсикозу, то він розвивається через кілька годин з моменту прийняття їжі, попередньо зазнала забруднення стафілококової інфекцією, що також проявляється у формі вираженій болю у животі, діареї, нудоти і блювоти. Важкі випадки даного прояви мають схожість з аналогічними проявами, властивими холері.

Найважчою формою прояву стафілококової інфекції є сепсис, що супроводжується рознесенням з током крові значного обсягу бактерій при одночасному утворенні численних вогнищ вторинної інфекції безпосередньо у внутрішніх органах організму.

Діагностика стафілокока

В якості основного методу діагностування даного захворювання використовується бактеріальний посів. Виходячи з конкретної області локалізації стафілокока, для цього використовується мокротиння, сеча, кров, вміст ран, фурункулів, грудного молока і пр.

У тому випадку, якщо є підозра на надмірність процесів розмноження інфекції в кишечнику, на аналіз береться кал (на предмет дисбактеріозу). Його результати дозволяють не тільки визначити кількість стафілококової інфекції, але також і кількість інших різновидів представників мікрофлори кишечника. Бактеріальний посів у вагітних має на увазі під собою взяття мазка з зіву і носа.

В ході проведення аналізів також важливо виявити, наскільки чутлива бактерія до впливу антибіотиків, за рахунок чого стане можливим визначення найбільш ефективного препарату для подальшого лікування. Слід зауважити, що результати бактеріального посіву з включеним в них стафілококом зовсім не є прямим показанням до лікування. Справа в тому, що, як нами було зазначено раніше, можливим є варіант безсимптомного носійства цієї інфекції, що, в свою чергу, може вказувати на нормальний стан здоров’я пацієнта.

Стафілокок: лікування

У лікуванні стафілококової інфекції необхідно орієнтуватися на придушення за рахунок нього збудника, а також на відновлення окремих компонентів у комплексі з лікуванням супутнього типу захворювань, за рахунок перебігу яких знижується загальна реактивність організму.

З давніх часів і, до речі, на сьогоднішній час, застосування хірургічних методик лікування, спрямованих на боротьбу з вогнищами інфекції з актуальних гнійним розплавленням при абсцесах і фурункулах, є основним і оптимальним рішенням.

Що стосується застосування антибіотиків у лікуванні стафілокока, то воно повинно бути виключно обґрунтованим, тому як відсутність раціональності в призначенні такого типу препаратів не тільки не може принести належної користі, але і приводить у ряді ситуацій до обважнення перебігу захворювання. Переважно лікування стафілококових інфекцій ґрунтується на застосуванні напівсинтетичних пеніцилінів, а також пеніцилінів в комплексі з клавуланової кислоти або іншою групою антибіотиків.

Для діагностування стафілококової інфекції необхідно звернутися до лікуючого педіатра (терапевта), інфекціоніста.