Важкість у правому підреберї: причини, лікування, що це може бути

Тяжкість у правому підребер’ї — симптом певного патологічного процесу, найчастіше гастроентерологічного характеру. Однак не виняток — захворювання інших органів і систем організму.

Інколи цей симптом не є ознакою патологічного процесу, наприклад, при надмірних фізичних навантаженнях. Якщо відчуття тяжкості в правому підребер’ї спостерігається постійно і присутня додаткова симптоматика, слід звертатися до лікаря за кваліфікованою медичною допомогою. Самолікування або ігнорування симптоматики неприпустимо.

Етіологія

Важкість у правому підребер’ї може бути присутнім в клінічній картині таких патологічних процесів:

  • захворювання жовчовивідних шляхів;
  • захворювання печінки;
  • поразка правої половини діафрагми;
  • патологічні процеси в області правого наднирника;
  • жовчнокам’яна хвороба;
  • міжреберна невралгія;
  • захворювання, які вражають праве легке;
  • апендицит;
  • остеохондроз поперекового відділу;
  • серцево-судинні патології.

Крім цього, тяжкість під правим ребром може бути спровокована зовнішніми негативними факторами впливу:

  • переохолодження;
  • надмірні фізичні навантаження;
  • неправильне харчування – прояв даного симптому ймовірно після важкої їжі;
  • сильний удар.

Якщо тяжкість у правому підребер’ї не обумовлена патологічним процесом, то щодо усунення провокуючого фактора симптом зникає. Однак потрібно розуміти, що тривалий вплив деяких причин може призвести до розвитку захворювань, з даними симптомом.

Симптоматика

Якщо важкість і біль в правому підребер’ї не обґрунтована патологічним процесом, то додаткова симптоматика, як правило, відсутня.

При гастроентерологічних захворюваннях тяжкість в області правого підребер’я може супроводжуватися наступними ознаками:

  • здуття живота;
  • зміна частотності і консистенції стільця, калові маси можуть бути водянистими, утримувати частинки неперетравленої їжі. Напади діареї можуть бути до 10 разів на добу;
  • погіршення апетиту;
  • бурчання в животі, метеоризм;
  • печія, відрижка з неприємним запахом.

При захворюваннях печінки тяжкість і біль в правому підребер’ї спереду супроводжуються такими ознаками:

  • нудота, блювота часто з домішкою жовчі;
  • відчуття розпирання в правому підребер’ї;
  • жовтушність шкірних покривів, що є специфічною ознакою гепатиту;
  • втрата маси тіла на тлі погіршення апетиту та частих нападів діареї;
  • слабкість, підвищена втомлюваність;
  • дратівливість, різкі перепади настрою;
  • субфебрильна температура тіла;
  • збільшення печінки.
Дивіться також:  Червоні плями на шкірі: види і форми, фото, причини і лікування


Симптоми захворювань печінки

Нерідко тяжкість в області правого підребер’я може бути ознакою початку запального процесу апендикса, що проявляється у вигляді наступної клінічної картини:

  • нудота з блюванням;
  • підвищена, у міру посилення патологічного процесу, висока температура тіла;
  • різкі, переймоподібні болі в животі;
  • рясне потовиділення;
  • підвищений артеріальний тиск.

Такий стан людини характеризується високим ризиком летального результату.

Якщо причиною розвитку даного симптому є остеохондроз поперекового відділу, то тяжкість в області правого підребер’я практично завжди супроводжується болем і такими симптомами:

  • біль локалізується в спині;
  • погіршення чутливості на внутрішній стороні стегон;
  • запори;
  • порушення менструального циклу у жінок;
  • зниження статевого потягу.

У міру посилення патологічного процесу, клінічна картина може супроводжуватися симптоматикою печінкової коліки. Важкість у правому підребер’ї носить постійний характер, яка посилюється при мінімальних фізичних навантаженнях.

Якщо цей симптом є проявом серцево-судинних патологій, то ймовірно прояв таких специфічних ознак:

  • задишка;
  • тяжкість в підребер’ї, що супроводжується болем;
  • нестабільний артеріальний тиск;
  • відчуття стиснення у грудній клітці;
  • нудота, рідко з нападами блювоти;
  • підвищене потовиділення.

Наявність будь-якої з вищеописаних клінічних картин вимагає негайного звернення за медичною допомогою, так як своєчасна діагностика суттєво підвищує ефективність лікування і шанси на повне одужання. Самолікування неприпустимо.

Діагностика

Для того, щоб встановити причину прояву такого симптому, потрібно проведення обстеження пацієнта, яке включає в себе лабораторні та інструментальні методи. Попередньо проводиться фізикальний огляд з пальпацією болючою області, збором скарг, анамнезу хвороби та життя.

До лабораторних методів діагностики відносяться:

  • загальноклінічний аналіз крові, сечі та калу;
  • біохімічний аналіз крові;
  • печінкові проби;
  • аналізи на наявність вірусного гепатиту;
  • аналіз калу на приховану кров та ін.

До інструментальним методам діагностики при цьому симптомі відносять:

Дивіться також:  Набряк горла: причини, що робити і чим зняти, лікування


Проведення УЗД черевної порожнини

  • УЗД органів черевної порожнини;
  • КТ і МРТ;
  • рентгенографія шлунку з контрастною речовиною;
  • копрограма;
  • гастродуоденография;
  • холецистопанкреатография;
  • мікроскопічне дослідження біоптату печінки.

На підставі одержаних результатів обстеження встановлюється етіологія даного симптому і обирається оптимальна тактика лікування.

Лікування

Базисна терапія буде залежати від первопричинного фактора. Медикаментозне лікування може включати в себе прийом таких препаратів:

  • спазмолітики;
  • знеболюючі;
  • нестероїдні протизапальні;
  • гепатопротектори;
  • для поліпшення моторики шлунка;
  • пробіотики;
  • вітамінно-мінеральні комплекси.

Обов’язкове дотримання дієти, що щадить, яка передбачає повне виключення жирної, смаженої їжі, алкоголю. Харчування хворого повинно бути частим, але невеликими порціями, з інтервалом між вживанням страв в 2-3 години. При хронічних захворюваннях дотримання дієти повинно бути постійним, навіть у стадії стійкої ремісії.

Профілактика

В цілях профілактики слід дотримуватись таких рекомендацій:

  • правильно харчуватися збалансовано;
  • щорічно проходити профілактичний медичний огляд;
  • своєчасно лікувати всі захворювання.

Таким чином, можна якщо не виключити, то звести до мінімуму ризик розвитку хвороб з даним симптомом у клінічній картині.