Віспа: причини, ознаки, симптоми і лікування віспи

Віспа натуральна (або чорна віспа, як її називали раніше), являє собою высокозаразную вірусну інфекцію, вражаючу тільки людей. Віспа, симптоми якої виявляються у вигляді загальної інтоксикації в поєднанні з характерними висипаннями, що покривають шкіру і слизові, завершується для хворих, які її перенесли, частковою або повною втратою зору і практично у всіх випадках залишилися після виразок рубцями.

Загальний опис

Провокують розвиток натуральної віспи два види специфічних вірусів, це Variola major і Variola minor. Перший із зазначених вірусів визначає показники смертності в межах 20-40% (на підставі деяких даних ця цифра і зовсім становить близько 90%), другий – в межах 1-3%.

Типові випадки перебігу віспи, як уже зазначено, що протікають в поєднанні з інтоксикацією і характерного типу висипаннями, сосредотачиваемыми на слизових і шкірі. Висипання ці, в свою чергу, проявляються у вигляді декількох стадій з їх поперемінної трансформацією спочатку плями, після – в пухирці, далі – в пустули, потім – у скоринки і, нарешті, в рубці.

Також ми вже зазначили, що віспою хворіють тільки люди (в рамках проведення дослідів з спробами зараження тварин якісь результати в цьому напрямку досягаються з працею). В якості збудника натуральної віспи виступає фільтрівний вірус, який є антигенно спорідненим еритроцитів в групі A, за рахунок чого пояснюється слабкий імунітет при одночасно високій схильності до захворювання і смертність, відзначається по відповідній групі осіб.

Особливість збудника натуральної віспи полягає також і в тому, що він досить стійкий у відношенні впливу факторів зовнішнього середовища, особливо це стосується умов із зниженою температурою і з висушуванням. Протягом тривалого періоду часу (обчислюється багатьма місяцями), збудник захворювання може вільно зберігатися в лусочках і в корочки, вилучених з віспин, зосереджуваних на шкірі хворої людини. При заморожуванні або при ліофілізації (спосіб, при якому проводиться м’яка сушка з попередньою заморожуванням) життєздатність вірусу може досягати декількох років. Між тим, нагрівання вірусу до 60°C призводить до його загибелі в період близько півгодини, при нагріванні ж в межах 70-100°C його загибель відбувається в період від 1 до 5 хвилин. Вплив ультрафіолету приводить до загибелі вірусу через шість годин. При використанні ефіру, спирту, ацетону або соляної кислоти знешкодити його можна за півгодини.

Тривалість інкубаційного періоду натуральної віспи (часовий період між моментом попадання в організм вірусу і проявом перших симптомів, супутніх захворювання, цим вірусом провоцируемым) становить у середньому близько 8-14 днів, однак частіше відзначається його тривалість близько 11-12 днів. Хвора людина заразний для оточення в рамках усього періоду висипань (є припущення, що актуально це в період, за кілька днів до того, як з’являється висип), що, відповідно, визначає період загальний період заразності в рамках трьох тижнів.

Виділення вірусу відбувається через розриваються пухирці, що з’являються на шкірі, а також через ті бульбашки, які вже починають на ній підсихати. Крім цього вірус є у сечі, калі і ротової порожнини хворої людини. Відповідно, передача збудника відбувається через безпосередній контакт хворої людини із здоровим, повітряно-крапельним шляхом, від тварин, які виступають в якості носіїв і від здорових людей, також виступають у якості таких. Життєздатність вірусу зберігається на постільній білизні і на одязі. Окремо слід зазначити, що труп загиблого від даного захворювання людини також визначає високу ступінь зараження.

Найбільша небезпека в плані зараження визначена для такої групи хворих, протягом віспи у яких відбувається в стертій формі, тому як даний варіант перебігу захворювання ускладнює можливість його діагностування, за рахунок чого зробити ізоляцію хворих своєчасно досить важко.

Дивіться також:  Герпес на губах - причини, ознаки, симптоми, лікування

Сприйнятливість до зараження вірусом актуальна для пацієнтів, які не зазнали вакцинації. Що стосується природного імунітету до цього захворювання, то його не існує. Захворіти натуральною віспою можна в будь-якому віці, однак особливо вразливими в цьому плані є діти у віці до 4-х років.

Що стосується особливостей зараження, то картина виглядає наступним чином. Вдихання повітря, зараженого вірусом, призводить до того, що він виявляється в респіраторному тракті (зараження також може бути вироблено перерахованими раніше способами). Далі вірус потрапляє до найближчих лімфовузлів, а потім в кров, що провокує виремию – попадання його в кров з подальшим поширенням по тілу. Гематогенним чином відбувається інфікування епітелію, і саме в ньому вірус натуральної віспи починає інтенсивно розмножуватися, це, в свою чергу, обумовлює появу у піддався зараженню людини енантеми і екзантеми (висипань на слизових і шкірі).

З-за супутнього ослаблення імунітету відбувається активація вторинної флори з перетворенням везикул (обмежених поверхневих порожнин з рідиною всередині них, дещо піднятих над рівнем шкіри) пустули (освіти, аналогічні попередній формі, але містять у своїх порожнинах гній). Далі відбувається загибель в епідермісі паросткового шару, в результаті якого розвиваються глибокі процеси нагноительного і деструктивного характеру, вже на тлі цього і відбувається формування рубців.

Крім цього не виключається можливість розвитку інфекційно-токсичного шоку під впливом зазначених процесів, супутніх течією віспи. Важкі її форми протікають в комплексі з розвитком геморагічного синдрому (кровоточивість шкіри та слизових).

Віспа: симптоми

Якщо розглядаються випадки типового перебігу захворювання, то симптоми натуральної віспи в такому випадку проявляються через 8-12 діб з моменту зараження (це, відповідно, і визначає її інкубаційній період).

Для початкового періоду перебігу захворювання характерна поява ознобу і підвищення температури. Температура у хворих до моменту нагноєння шкірних висипань, як правило, наголошується в межах не більш як 37,5°C, згодом її підвищення може бути зафіксовано в рамках відміток 40-41°C.

У хворих з’являються виражені болі в попереку «рве» типу, біль з’являється і в області крижів і кінцівок. Крім цього актуальні прояви у вигляді запаморочення і сильної спраги, нудоти і головного болю. У деяких випадках перебігу початкового періоду захворювання всі симптоми натуральної віспи проявляються у м’якій формі.

У період другого-четвертого дня прояви лихоманки на її фоні у хворих починає формуватися ініціальна шкірний висип (висип, що з’являється до того її варіанту, який розглядається при віспі в якості типового), яка може виявлятися або в якості ділянок гіперемії (розеолезная, короподібні або еритематозний висип) або як геморагічної висипки, сосредотачиваемой з обох сторін грудної клітини (від пахвових западин до області грудних м’язів), в тому числі і від області трохи нижче пупка з захопленням області внутрішньої поверхні стегнової та області пахових складок (що, тим самим, утворює так званий «трикутник Симона»).

Поява крововиливів характеризується їх схожістю з пурпурою (висипка, що не зникає при натисканні на неї і має вигляд дрібних множинних крововиливів у слизові і в товщу шкірного покриву), а в деяких випадках з экхимозами (крупного типу плями від 3 мм в діаметрі, також мають вигляд крововиливів, що зачіпають шкіру і слизові оболонки). Тривалість утримання плямистої висипки складає порядку декількох годин, якщо геморагічна висипка, то термін її утримання, відповідно, подовжується.

Дивіться також:  Герпетичний енцефаліт: причини, симптоми, лікування

До четвертого дня прояви натуральної віспи у хворих знижується температура і в цілому відзначається ослаблення симптоматики, супутньої її початкового періоду. Разом з тим саме з цього часу починають з’являтися характерні для захворювання віспини, зосереджується на обличчі і шкірі голови, а також на кінцівках і тулубі. Локалізація висипу можлива також в області підошов і долонь. Тут вже відзначається і дотримання схеми трансформації від плям і до рубця (з урахуванням проміжних станів папул, пухирців пустул і скоринок). Шкірні елементи, що з’являються при натурально віспі, за типом прояви характеризуються власною щільністю, в центрі освіти є характерне втягнення, підстава схильне інфільтрації (просочуванню рідини з елементів висипу).

Крім зазначених зон віспини зосереджуються і на слизових, вражаючи, тим самим, слизову оболонку носа, гортані та ротоглотки, трахеї і бронхів. Ураження піддається кон’юнктива очей, сечівник і жіночі статеві органи, пряма кишка. Надалі ці утворення на слизових набувають вигляду ерозій. Різноманіття висипань при віспі не спостерігається – всі вони при цьому захворюванні відповідають одній загальній стадії. Прокол пухирця при віспі не призводить до спадання через його багатокамерності, утворені до кінця схеми трансформації елементів висипки рубці після отпадания скоринки будуть мати різну глибину рубців.

До восьмого-дев’ятого днях перебігу захворювання відбувається нагноєння пухирців, чого супроводжує повторне погіршення стану хворих, до чого також приєднується симптоматика токсичної форми енцефалопатії. Зокрема у хворих порушується свідомість, вони марять і знаходяться в стані збудження. Віспа у дітей супроводжується на даному етапі появою судом.

Тривалість періоду підсихання кірочок і їх подальшого відпадання становить близько однієї-двох тижнів. Волосиста частина голови і обличчя знаходять до завершення цього процесу характерні численні рубці. Особливо важка форма перебігу захворювання може призвести до летального результату до переходу до появи висипки.

В якості важких форм прояву захворювання розглядається зливна форма натуральної віспи, форма пустульозної-геморагічна, а також оспенная пурпура.

Вакцина проти натуральної віспи дозволяє полегшити перебіг цього захворювання. Основні його особливості в цьому випадку полягають у тривалому перебігу інкубаційного періоду (він триває близько 15-17 діб). Симптоматика інтоксикації і загального нездужання носить помірний характер прояву. Висип при віспі (типова висипка) проявляється в необільной формі, надалі їй не супроводжує етап освіти пустул, не залишається на шкірі і рубців. В цілому в даному варіанті перебігу натуральної віспи одужання настає через два тижні. Крім цього можливі легкі варіанти форм віспи, при яких лихоманка проявляється короткочасно, висип відсутня, розлади самопочуття незначні, а також варіанти перебігу віспи, при яких висип проявляється рясно, при аналогічному самопочутті хворих.

В якості ускладнень, які можуть проявитися згодом на тлі віспи, розглядаються енцефаліти і менінгоенцефаліти, сепсис, кератити, пневмонії, ірити та панофтальмиты.


Особливості прояву віспи: 1 – пустулезная стадія; 2 – висипання (папульозно-вузлувата висипи, везикули в поєднанні з нагноєнням, пустули, скоринки у відповідному порядку)

Натуральна віспа: послідовність перебігу захворювання та його прояви

Діагностування

Діагностика віспи має на увазі під собою облік характерних для захворювання клінічних проявів (зокрема йдеться про висипу), які використовуються для подальшого проведення клінічних досліджень. Так, діагностування захворювання грунтується на аналізах вмісту утворених шкірних елементів у тій чи іншій стадії (везикула, пустула, бульбашка, скоринка), також досліджується кров і мазок слизу, взятої з порожнини рота. Наявність у взятих зразках вірусу віспи визначається за допомогою проведення мікропреципітації, ПЛР, електронної мікроскопії. Отримання попереднього результату відбувається в період 24 годин, за рахунок проведення подальших, більш ґрунтовних досліджень зразків, відбувається вже виділення вірусу та його ідентифікація.

Дивіться також:  Токсокароз - причини, симптоми, лікування

Лікування

Лікування натуральної віспи засноване на застосуванні противірусних препаратів (зокрема застосовується метисазон, курс до 6 діб, двічі на день доз. 0,6 р.), а також противооспенного імуноглобуліну (внутрішньом’язово, доз. від 3 до 6 мл). В цілому ж високоефективний препарат, який міг би застосовуватися в рамках етіотропного лікування, до теперішнього часу створено не було, а терапевтична ефективність зазначених препаратів досить низька.

В якості профілактичного заходу щодо недопущення приєднання до картини захворювання бактеріальної інфекції, що зокрема стосується уражених областей шкірного покриву, застосовуються антисептики. Актуальні бактеріальні ускладнення вимагають призначення хворим антибіотиків широкого спектра дії, в якості яких зокрема можуть виступати цефалоспорини, пеніциліни напівсинтетичні і макроліди. Детоксикація організму забезпечується за рахунок реалізації заходів у вигляді застосування кристалоїдних і колоїдних розчинів, плазмофорезу та ультрафільтрації (у деяких випадках). При появі свербежу шкіра може оброблятися оцтом або спиртом.

Щодо прогнозу можна сказати, що він визначається на підставі клінічної форми перебігу захворювання, загального стану хворого в рамках преморбідного періоду (в якості такого стану розглядається початковий стан хворого, до появи у нього захворювання). Випадки летальності відзначаються в межах 2-100%. Легкий перебіг захворювання визначає сприятливий прогноз для тих пацієнтів, які були щеплені. Реконвалесценти, тобто пацієнти одужали підлягають виписці із стаціонару після того як у них, відповідно, відзначено клінічне одужання, проте не раніше ніж через сорок діб з моменту початку захворювання.

Після перенесення легких форм захворювання виписка проводиться без будь-яких коригувань по частині придатності до несення військової служби, в той час як перенесення форм важких вимагає рішення щодо цього питання з боку ВВК при врахуванні відповідних резидуальних явищ (тобто явищ, актуальних після перенесення захворювання, зокрема тут розглядаються зміни зору на тлі віспи тощо).

Натуральна віспа: профілактика

В якості заходів профілактики даного захворювання виділяють, насамперед, вариоляцию (тобто метод вакцинації з використанням ранньої та небезпечної вакцини). Слід зауважити, що натуральна віспа є першим, а також єдиним з інфекційних захворювань, перемога над яким була досягнута за рахунок масової вакцинації. Разом з тим, щеплення від натуральної віспи – метод профілактики, припинений у застосуванні на території СРСР у період кінця 70-х, тобто зараз щеплення від віспи в обов’язковому порядку не робляться. У 1980 році ВООЗ в рамках однієї з чергових сесій було оголошено про те, що натуральна віспа була офіційно ліквідована на планеті. Між тим, потенційна небезпека віспи все ж розглядається, що пояснюється збереженням штамів в рамках двох умов, як стверджується, головних лабораторій (США і Росія). Питання, що стосується їх знищення, раніше був відкладений до розгляду в 2014 році.

Враховуючи той факт, що натуральна віспа виступає як особливо небезпечної інфекції, хворі люди, а також люди з підозрою на можливе зараження, в обов’язковому порядку підлягають ізоляції з проведенням відповідного клінічного обстеження і лікування в умовах стаціонару. Для тих осіб, які перебували в контакті з хворим (або з людиною, щодо якого є підозри про актуальність віспи), встановлюється карантин терміном на 17 діб. Це також має на увазі під собою необхідність у проведенні вакцинації, незалежно від того, чи була вона проведена раніше і як багато часу з того моменту пройшло.

При появі симптомів, які можуть вказувати на актуальність натуральної віспи, необхідно звернутися до інфекціоніста.