Збільшення печінки – причини, ознаки, симптоми і лікування

Збільшення печінки, або гепатомегалія, характеризується патологічним збільшенням даного органу. Медицині відомі випадки, коли вага печінки досягав 15 кілограм. Якщо цей симптом своєчасно не усунути, то можливий розвиток небезпечного для життя людини недуги – печінкової недостатності. Слід зазначити, що наявність даного симптому не завжди говорить про патологіях саме в області печінки. Досить часто прояв цієї ознаки може свідчити про розвиток патологічних процесів в інших органах і системах організму.

Етіологія

Збільшена печінка може спостерігатися при таких патологічних процесах:

  • цироз печінки;
  • жировий гепатоз;
  • порушення відтоку жовчі, жовчнокам’яна хвороба;
  • вірусні гепатити;
  • інфекції вірусної або бактеріальної природи.

Також слід зазначити причини збільшення печінки, які не пов’язані безпосередньо з функціонуванням даного органу:

  • серцево-судинна недостатність;
  • генетичні хвороби;
  • закупорка вен;
  • порушення жирового обміну і функціонування обміну речовин;
  • гемохроматоз;
  • онкологічні процеси;
  • доброякісні пухлини;
  • кісти;
  • вплив токсинів, у тому числі алкогольних і лікарських.

Окремо слід виділити фактори, які можуть призвести до збільшення печінки у дитини:

  • запальні процеси;
  • токсичне отруєння важкими металами, хімічними сполуками, отрутами;
  • сепсис;
  • аномалія розвитку жовчовивідних проток;
  • патології обміну речовин;
  • неправильне харчування дитини, що може привести до ожиріння або синдрому «жирної» печінки;
  • вроджені інфекції;
  • застійні патології печінки.

Слід зазначити і те, що збільшення печінки у дитини може бути сигналом захворювання крові – лейкозу, гемолітичної анемії та ін., Тому, якщо у дитини відмічено збільшення печінки, слід терміново звертатися за медичною допомогою. Зволікання, в даній ситуації, може призвести до інвалідності або летального результату.

Симптоматика

Необхідно відзначити, що печінка, один з небагатьох органів, який не має нервових закінчень. Тому в більшості випадків хворий не спостерігає яких-небудь симптомів. Будь-які патології, які пов’язані з цим органом, діагностуються на пізніх стадіях, коли первопричинный фактор зачіпає інші органи або системи організму, що, в свою чергу, призводить до інтенсивного прояву клінічної картини.

Дивіться також:  Рідкісне сечовипускання: причини у чоловіків і жінок, лікування


Гепатомегалія

На початкових етапах збільшення печінки не проявляється. Хворого зрідка можуть турбувати болі або дискомфорт в області розташування органу. У міру посилення основного захворювання, клінічна картина може проявлятися наступним чином:

  • дискомфорт в області правого підребер’я;
  • відчуття тяжкості, навіть при мінімальному обсязі вживання їжі або рідини;
  • відрижка, яка супроводжується неприємним запахом;
  • печія;
  • порушення у функціонуванні ШЛУНКОВО – часті запори, напади діареї без видимої на те причини;
  • нудота, рідко з нападами блювоти;
  • пожовтіння шкірних покривів і слизових;
  • «печінкові долоні»;
  • дратівливість, різка зміна настрою;
  • порушення сну, сонливість або, навпаки, безсоння.

Якщо збільшення печінки зумовлено серцево-судинною недостатністю, до загальній клінічній картині можуть додатися такі характерні ознаки:

  • підвищений артеріальний тиск;
  • підвищене потовиділення;
  • тахікардія;
  • біль в області грудної клітки, відчуття здавленості.

Нерідко збільшена печінка — це ознака жовчнокам’яної хвороби. В такому разі можуть проявлятися можливі наступні симптоми:

  • важкість у правому підребер’ї;
  • біль за грудиною;
  • блювота жовчю, яка приносить полегшення;
  • калові маси знебарвлене, нерідко містять у собі неперетравлені частинки їжі;
  • пожовтіння шкіри.

Потрібно розуміти й те, що симптоми не завжди точно вказують на один певний недугу. Точно визначити, проявом якої хвороби є та чи інша симптоматика і чому збільшена печінка, можна лише після проведення діагностики. Тому самостійно співставляти симптоми і лікування не можна приймати, так як це може тільки ускладнити перебіг недуги і привести до необоротних патологічних процесів.

Діагностика

Якщо збільшена печінка, доктор проводить комплексне обстеження, щоб уточнити першопричину цього симптому, встановити діагноз і призначити правильне лікування.

Програма діагностики може складатися з наступних заходів:

  • фізикальний огляд з пальпацією (якщо печінка сильно збільшена, то це буде добре помітно), уточнення скарг, анамнезу захворювання та життя;
  • загальний і біохімічний аналіз крові;
  • загальний аналіз сечі і калу;
  • визначення маркерів вірусних гепатитів;
  • біопсія ураженого органу;
  • УЗД;
  • рентгенографія;
  • імунологічні дослідження.
Дивіться також:  Печіння в ногах: види, причини, симптоми і лікування


Біопсія печінки

Програма діагностики може коригуватися в залежності від поточної симптоматики, стану хворого, анамнезу захворювання і життя хворого.

Лікування

Базисна терапія буде залежати від первопричинного фактора. В цілому медикаментозна терапія може включати в себе наступне:

  • антибіотики;
  • противірусні;
  • нестероїдні протизапальні препарати;
  • імуномодулюючі;
  • глюкокортикостероїди;
  • вітамінно-мінеральні комплекси.

Якщо причиною даного симптому стало спадкове захворювання, то проводиться корекція обмінного процесу з замісною терапією. Обов’язкове застосування вітамінно-мінеральних комплексів.

При онкологічних процесах здійснюється хірургічне втручання з хіміотерапією і подальшим курсом реабілітації.

При жовчнокам’яної хвороби використовуються, в більшості випадків, радикальні методи лікування, тобто хірургічне видалення жовчного міхура.

Незалежно від етіологічного фактора розписується спеціальне харчування. Дієта при збільшеній печінці передбачає наступне:

  • виключення з раціону жирного, солоного, смаженого, маринованого і спиртних напоїв;
  • їжа повинна бути відварена, приготованої на пару або запеченої без жиру;
  • консистенція страв повинна бути рідкою або пюреподібного;
  • харчування має бути частим, невеликими порціями, але з інтервалом між прийомами не менше 3 годин.

Дієтичний стіл визначається виходячи з основного недуги.

Самолікування або використання засобів народної медицини, в цьому випадку, неприпустимо. Слід точно дотримуватися рекомендацій лікаря щодо прийому медикаментів, харчування і способу життя.

Профілактика

До цілеспрямованим методів профілактики можна віднести наступне:

  • правильне харчування;
  • відмова від куріння і вживання алкоголю;
  • помірні фізичні навантаження;
  • нормалізація ваги;
  • своєчасне лікування всіх хвороб.

Крім цього, слід пам’ятати про важливість та ефективності регулярного профілактичного огляду в лікарів.